https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1775667248_59.jpg
Омнія
3
Жебраче, плаче остання примара.
Ледаче повзе занавіска по стелі.
Стели мені ложе із квітів та листя,
Вкривай оксамитом, закутуй в намисто.
Будь мені Богом, будь мені Братом,
Будь Побратимом в останній облозі.
Ми — люди босі, забуті, стражденні.
Наші тіла до землі припадають,
Жевріють, жадають, шукають рятунку
В злиденній капличці нейронних зв’язків.
Жебраче, ти чуєш, як падають мури?
Як вітер гойдає колиску криваву,
Як хилиться мармур людської натури,
Що шкуру продасть за мідяк?
22.04.2026
Відредаговано: 08.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
