https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1775667248_59.jpg
Омнія
1
Я тобі слово — а ти мені десять.
Ясна сверблять від обридлої втоми.
Я непритомна читаю молитву.
Злиденні опори вчорашнього літа.
Змістилась орбіта ближче до сонця.
Я кличу, бо кликати якось навчилась,
тебе із прогалин наших ілюзій.
Разом із пульсом штурвал я тримаю:
між пеклом Данте і Мілтонівським раєм.
Хто ти, завіса, байдужа до всього,
кошлата штора дірявих пояснень?
Я знову спіткнулась, навмисно, навмисно,
аби забути на мить, що пливу я
в нікуди, в нікуди, між атоми кисню,
у простір забутих часів та чуток.
30.03.2026
Відредаговано: 08.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
