Розділ 15

Ліна

Ліна відчула це не одразу.
Спершу — дивне тепло в грудях. Наче спогад, якого не було. Потім — тиск у вухах, легкий, як перед грозою.
Вона йшла вулицею, намагаючись не думати.
Про каву, яку так і не випили.
Про Кая, який пішов надто різко.
Про дзвін, який, здається, звучав і досі.
— Зупинись, — сказала вона собі. — Це просто нерви.
Але світ почав змінюватись.
Ліхтарі світили надто рівно. Сніг падав у тиші, ніби хтось вимкнув фоновий шум. Люди проходили повз — і не дивились.
Ліна зупинилась біля арки між будинками. Темної, знайомої, але ніби глибшої, ніж зазвичай.
Ти можеш піти, — сказала вона собі.
Можеш зробити вигляд, що нічого не було.
Її потягнуло вперед. Не фізично — всередині.
Вперше за довгий час не страхом. Цікавістю.
— Гаразд, — прошепотіла Ліна. — Один крок.
Вона ступила під арку.
Повітря змінилося. Світ згорнувся, мов сторінка, яку перегорнули. Сніг зник. Тиша стала глибшою.
— Ти не повинна була, — пролунало з темряви.
— Я ніколи не «повинна», — відповіла Ліна, і голос її не тремтів.
Світ чекав.
І прийняв її.

Ніколас

Зала Ради була холодною.
Не фізично — принципово.
— Ти порушив протокол, — сказав один із силуетів.
— Я врятував рівновагу, — відповів Ніколас спокійно.
— Твій син втрутився.
— Мій син закохався.
Шепіт прокотився залом.
— Саме тому він не має права продовжувати.
Ніколас усміхнувся. Повільно. Небезпечно.
— Ви все ще вірите, що любов — це збій системи?
— Це ризик.
— Усе живе — ризик.
Один із силуетів підвівся.
— Людина не може перейти межу.
— Вона вже це зробила, — відповів Ніколас.
Мовчання впало важко.
— Ти дозволив? — пролунало нарешті.
— Я не забороняв, — виправив він. — Це різні речі.
Повітря в залі здригнулося.
— Якщо вона зайде надто далеко — ти відповідатимеш.
— Я завжди відповідаю, — кивнув Ніколас. — Просто не так, як вам хочеться.
Він повернувся до виходу.
— Гра почалася не сьогодні. Ви просто забули правила.
За його спиною зала знову стала холодною.
 

Десь  за межами арки

Ліна стояла в місці, де світ ще не визначився.
Ніколас ішов коридором, де світ був переконаний у собі надто давно.
І десь між ними Кай відчув, що рівновага змінилася.
Не зламалась.
А обрала.