Розділ 30

  Пройшло хвилин п’ять, а всі завмерши дивилися один на одного та не могли поворухнутися.

-Синку,- чоловік, якого звали Максим Вікторович підвівся із-за столу та підійшов до Дениса, обійняв його та поцілував у щоку,- я такий радий тебе бачити. А ти за ці три роки змужнів, став серйозним.

-Тату, як?- Денис потроху приходив у себе.- Це дійсно ти… тату, я радий що ти живий…

-Максиме Вікторовичу, я теж радий, що ви живі,- Антон обійняв чоловіка,- це неймовірно приємний сюрприз.

-А це хто з вами?- поцікавився Максим Вікторович, дивлячись на сина, який врешті-решт усвідомив те, що зараз дійсно бачить перед собою батька,- я маю на увазі дівчат, які поруч з вами.

-Це Єва дівчина Дениса, а це Леся моя дівчина,- відповів замість Дениса Антон.

-Рада з вами познайомитися,- відповіла Єва, а за нею і Леся.

-Ну, чого ви там стоїте. Проходьте сідайте,- із-за столу підвівся інший чоловік та звернувся англійською до тих хто стояв,- я Джон, а це моя сестра Джулія.

  Єва відчула на собі пронизуючий погляд Джона, який нахабно дозволив собі таку відвертість. Відчула, як у неї все похолоділо всередині від того погляду, який і надалі продовжував за нею спостерігати. Вона взяла Дениса за руку і не тільки для того щоб підтримати його, а й ніби хотіла заховатися за ним від того нахаби. Зробила вигляд, що не помічає, що на неї так непристойно дивляться. Всі сіли за стіл і ніби навмисно, а може випадково Єва опинилася між Денисом та Джоном. Якось їй незручно було з кимось помінятися місцями, бо це мало б незрозумілий вигляд. І тому Єва більш схилилася убік Дениса відвертаючись від Джона, який продовжував нахабно її роздивлятися.

-Тату, може ти поясниш як?- Денис не зводив очей з батька.- І чому ти не повернувся в Україну? І взагалі чому не повідомив, що живий?

-Літак на якому ми летіли зламався і впав в океан недалеко від берегів Америки. Мені вдалося вибратися з салону і випливти на поверхню, це мабуть через те, що я у вільний час займався плаванням. Я хотів допомогти іншим, але не зміг. Я намагався пливти до берегу, але сили мене покидали щохвилини, тіло замерзало і тоді я помітив катер. Почав кричати і мене помітили і підібрали. Ось ця дівчина, яка зараз сидить поруч зі мною і врятувала мене. Бо саме вона керувала тим катером, прогулюючись океаном. Джулія подбала про мене, відвезла до свого будинку, доглядала мене. І ми закохалися один в одного.

-І тому ти не захотів повертатися додому, але повідомити про те, що ти живий міг би,- Денис виглядав обурено,- ти хоч знаєш, що ми з мамою пережили?

-Вибач синку…

-Вибачити? Та мені не те що вибачити, а й важко зрозуміти, збагнути. Скажи, якщо ти не хотів повертатися додому, і вдавав, що ти пропав безвісті, то навіщо ти зараз мене сюди заманив.

-Джулія чекає від мене дитину і ми хочемо одружитися. Але за законом я ще одружений на твоїй матері і не можу одружитися знову, поки не розлучуся. Я тут добре влаштувався. Джон дав мені хороше місце у своїй справі, і я добре справляюся і маю хороший прибуток. Тому я нінащо не претендую. Усе моє майно, яке є в Україні і надалі належатиме тобі і Марії. А тобі Джон пропонує вигідну угоду. Я взагалі пишаюся синку, що ти так добре керуєш компанією. Чесно, не думав, що ти зможеш. Але ти не тільки зміг, а й досягнув вершини.

-Мені важко вірити в те що ти говориш. Ніколи не думав, що ти такий егоїст,-Денис із грохотом встав із-за столу і побіг на вихід у бік океану.

Єва хотіла йти за ним, та Максим Вікторович зупинив її:

-Я сам, ми поговоримо на одинці і все буде добре,- і батько Дениса теж підвівся із-зі столу і швидко пішов слідом за сином.

  Єва тільки провила їх поглядом, хвилюючись за Дениса. Вона розуміла як йому зараз важко. Який він зараз розчарований у своєму батькові. Та чомусь вона була впевнена, що він знайде у собі сили побороти образу, зрозуміти і прийняти правильне рішення. Денис сів на березі океану і обхватив голову руками. Максим Вікторович сів поруч, хотів обійняти сина та той ухилився. Та батько розумів свою вину і хотів знайти слова, щоб знову пояснити свій вчинок.

-Їм варто побути на одинці,- сказав Джон,- а ми може вип’ємо та поїмо шашличків, познайомимося поближче. Сподіваюся англійську мову всі розуміють?

-Звісно Джон ми всі розуміємо,- відповів йому Антон,-і давайте вип’ємо…, поїмо…, поговоримо, а там і вони підійдуть. Лесик, що будеш? Що на тарілочку тобі покласти? А вам Джулія, що подати?

-Мені нічого не треба,- відповіла Джулія.

-А мені шашличок,- Леся тільки перекинулася поглядом з Євою, бажаючи підбадьорити її.

  Та в Єви впав настрій вже далі нікуди. Вона взяла до рук склянку з соком намагаючись ні на кого не дивитися і тим більше у бік Джона, який намагався упіймати її погляд. Джон виглядав молодше своїх п’ятдесяти років, доглянутий, впевнений і задоволений. Без сумніву з його вигляду можна було судити, що він має гроші. Акуратно підстрижене майже повністю сиве волосся на голові та борідка виблискувала, виглядали м’яко і свідчали про гарний догляд. Джон був трохи вище середнього зросту з підтягнутим загорілим тілом. Його темно-зелені очі сяяли ще яскравіше ніж товстий золотий ланцюжок на шиї та золотий годинник з золотим перстнем. Він розстебнув ще один гудзлик на своїй білосніжній сорочці, ще сильніш збадьорившись розповідаючи про острів на якому вони зараз перебували, який мав найкращі готелі та сервіс.

  Джулія спочатку сиділа тихо, а потім теж заговорила без умовку підтримуючи свого брата. Вихваляючись своїми можливостями мати можливість відпочивати у таких місцях. Єва скоса подивилася у її бік. Оцінюючи її зовнішній вигляд, щоб зрозуміти на кого Максим Вікторович проміняв свою дружину Марію Данилівну. Джулія мала років тридцять і ніяк не більше. Доглянута блондинка з довгим волоссям. Все у неї було ідеально, як і у її брата. Ідеальні риси обличчя. Трохи пухлі губки і груди, які нагадали груди Яни. Без сумніву силікон, подумала Єва. Максим Вікторович сказав що вона вагітна, але термін мабуть був невеликий, бо животика ще взагалі не було видно. Цікаво, чому така молода, симпатична, а головне багата дівчина вирішила пов’язати своє життя з чоловіком який годиться їй у батьки. Адже Джулія таких років як і Денис.