Розділ 11

  У понеділок Денис з самого ранку сидів у своєму кабінеті та переглядав папери, коли до нього зайшов у піднесеному настрої Антон.

-Життя прекрасне, вихідні неймовірні,- Антон сів у крісло, яке стояло навпроти робочого столу Дениса.- Сподіваюся ти теж задоволений?

-Так, я задоволений,- кивнув головою Денис, ніби підтверджуючи свої слова та відкладаючи папери у бік,- визнаю ти геній.

-Відчуваю насмішку в твоєму голосі,-друг склав на грудях свої руки,- та все-таки відповідай чесно. Чи вдалося тобі захомутати Єву? Чи все-таки у вас фіктивна пара?

-У нас фіктивна пара. Ми прийшли до спільної згоди і вирішили допомогти один одному,- Денис не став приховувати від друга правду,- не буду вдаватися у подробиці, як це було, але мушу визнати, що твоя частина плану спрацювала. Тепер головне, щоб моя мама заспокоїлася і не стала мені підсовувати ту силіконову ляльку.

-А це точно про Януську,- розсміявся на весь голос Антон згадуючи, як вона виглядала на світлинах,- це ж треба з себе таку лялечку зробити. Згораю в нетерпінні побачити її в живу, щоб підтвердити свою уяву. А в тім на кожен товар є свій покупець.

-Досить цих розмов. Варто приступити до роботи,- Денис зробив серйозний вигляд,- через годину, я маю намір провести нараду. Тому будь готовий.

-Звісно, я завжди готовий, але спочатку зайду  у відділення кадрів,- Антон підвівся і хотів було тільки-но вийти з кабінету, як обернувся і додав,- Єва гарна дівчина, так що не гріх у таку закохатися. І коли це трапиться, то я буду за тебе радий. Бо такої гідної дівчини у тебе ще не було.

-Антон, обійдемося без зайвих слів, тому йди поки я на тебе не образився,- відповів йому у слід Денис.

  Після закінчення наради Денис підійшов до вікна, чекаючи коли його працівники покинуть конференц-залу. Йому хотілося побути самому, поміркувати, обдумати не тільки справи компанії, а й свої власні. Та раптом у вікно він побачив… Славу. Того самого Славу, племінника вітчима Єви. Для Дениса це було наскільки несподівано, що він навіть не стримав свого здивування.

-А цей що тут робить,- вигукнув він так голосно, що навіть Антон почув, який вже майже зачинив двері по ту сторону кабінету.

  Та почувши голос Дениса Антон повернувся до кабінету та підійшов до друга і теж виглянув у вікно.

-Що там цікавого побачив?-запитав.

-Скажи мені, що той тут робить?- Денис відчував прилив роздратування.

-Який той?- не зрозумів Антон.

-Отой високий, чорнявий,- уточнив.

-А, так це новий наший фурник. У відділенні кадрів бачив, як його на роботу оформляли. Щось не так?- Антон ніяк не міг зрозуміти у чому тут річ.

-Подбай про те, щоб його відсилали у найдальші дороги. Не варто, щоб він путався у мене під ногами,- розпорядився Денис.- Зрозумів?

-Так. А чим він тобі-то не вгодив?- поцікавився Антон.

-Ти просто виконуй моє розпорядження, без зайвих запитань. А зараз вибач, мені телефонують.

-Зрозумів, я все зроблю,- Антон не став більше докучати другові та вийшов з кабінету.

  Денису телефонувала його мама Марія Данилівна і він вже заздалегідь знав чому. Мабуть хоче назвати дату довгожданої званої вечері. І Денис не помилився.

-Отож, у середу ввечері, щоб був у мене.

-Мамо, я прийду не сам,- Денис почав діяти відчуваючи, що зараз буде гаряче.

-А з ким ти прийдеш?- задала уточнююче запитання Марія Данилівна.

-Зі своєю дівчиною Євою. Давно хотів тебе з нею познайомити, та якось нагоди не було…

-Скажи, це ти навмисно?- перебила сина Марія Данилівна.

-Що навмисне?

-Хочеш довести мене до інфаркту. Чи як?- обурилася жінка.- Яна така мила, гарна, розумна…

-Єва теж гарна і розумна, а ще я її кохаю. Мамо, ти повинна поважати мій вибір, а не нав’язувати свій,- Денис намагався зберігати спокій і не переходити на підвищений тон, бо зовсім не хотів грубити своїй мамі,- або я прийду з Євою, або вечеряйте самі.

-Добре приходь із своєю Євою,- настрій Марії Данилівни зовсім зіпсувався,- у тебе буде чудова нагода переконатися у тому, що донька моєї подруги найгарніша за всіх твоїх дівчат. Та й я подивлюся у кого ти там закохався. Бо востаннє, коли я бачила попередню твою дівчину, точніше дівчат, то два дні пила заспокійливе.

-Це тому що ти тоді прийшла без попередження. І тому отримала той стрес,- Денису було неприємно це згадувати,- але Єва повна протилежність тому невдалому моєму вибору. Єва, вона…

-Чекаю на вас у середу,- Марія Данилівна не стала дослуховувати свого сина та він і не прагнув продовжувати розмову, бо зовсім не знав, що треба сказати ще...