Глава 9

Від природи Олександр був проникливим і добре знався на людях, тонко відчуваючи, чого від них чекати. Але зараз він був у відчаї від своєї рідні. Міцно стиснувши щелепи, чоловік дививсяВарварі вслід.

Він міг би зараз наздогнати її, вислухати та втішити. Адже жодної секунди не сумнівався в її невинності, знаючи характер коханої і чудово вивчивши нутро цього зміїного притулку. Мабуть, збирали отруту до його приїзду.

Але піти не можна. По-перше, це буде розціненояк втечу, слабкість. По-друге, він має захистити честь коханої.

Він повільно обернувся до родичів. Ельвіра принишкла від його погляду, що метав грім іблискавку.

– О-о-о! – задоволено простяг батько. – Ось і наше вовченя повернулося. Не трудись свердлити мене поглядом з-під лоба.

Він спокійно пройшов до відчинених дверей, що вели на терасу, закурив, з насолодою випускаючи кільця диму.

– Отже, ця дівчина і є твоя кохана?

– За яким правом ви так поводитесь? – ледь не виплюнув Сашко, звертаючись до білявки та брата, але не зводячи настороженого погляду з батька.

У такі хвилини він був особливо радий, що після п’ятого року музичної школи знайшов у собі сили порушити дане мамі слово, утікаючи через чорний хід на заняття боксом. Свого часу довелося взяти участь і в боях без правил. Але тепер він упевнений, що ніхто не посміє його образити.

Ось тільки душу захищати так само вправно він все ще не навчився і залишався досить уразливим для тих, хто хотів уразити.

– Тихіше… – буркнув Ростик.

Однак без особливого ентузіазму. Одружившись з «обкладинкою», він незабаром пошкодував про це. Але позбутися реп’яха, який намертво вчепився в його гаманець, ніяк не міг без шкоди для сімейного капіталу. Отже, змушений був зовні підтримувати дружину. Намагаючись втішитися, брат час від часу заводив легкі романи.

Невже це правда і Варя?..

– Бачу на твоєму обличчі проблиски усвідомлення, – із злорадною усмішкою підсумував Ростислав. – Радий, що ти зрозумів.

Ельвіра, похитуючи стегнами, пропливла до бару, кинувши масний погляд на пригніченого Сашка.

– Якщо хочеш, можемо нею ділитися один з одним, – глузливо прошепотів брат, сподіваючись, що Еля його не почує.

Сашко в безсилій злості стиснув кулаки.

– Діли свою підстилку з ким хочеш, а мою жінку чіпати не смій, – твердо промовив він.

Брат відсахнувся, обличчя його стало серйозним, враз втрачаючи привабливість і набувши жорстких рис. Ділити дружину з іншими він би і радий, аби відстала. Але Сашко ніколи раніше не виявляв такої твердості перед старшими в сім’ї. Так, не давав гнобити себе, коли подорослішав. Але й відсічі жорсткої не давав.

– Ти думаєш, що можеш собі дозволити таку поведінку? Вирішив, що втік подалі і тепер став незалежним? Сосунок! – батько гучно стукнув долонею по підвіконню.

На стику з вікном поповзла змійкою крихітна тріщина.

– Між іншим, я застала їх у нашому ліжку, – потягуючи коктейль, процвірінькала Ельвіра. – Мені довелося купувати нове ліжко, – вона гидливо зморщила носа. – Все провонялося цією простолюдинкою.

– Згадай, на якому смітнику тебе знайшов Ростислав, і займи чимось свого рота. На свій розсуд!.. – не витримавши, гаркнув Сашко, навіть не повертаючись до неї обличчям.

Еля почервоніла від злості, але помітивши настрій свекра, змовчала. Насувалися грозові хмари. А сердити його їй невигідно. Якщо все вдасться, вона зможе легко поміняти Ростика на давно бажаного і завжди недоступного для неї Сашка. Отоді вона відіграється.

Однак наступного моменту дівчина широко відкрила рота від подиву, почувши слова глави сімейства.

– Твій від’їзд нічого не змінює. Твої заняття боксом, до речі, теж, – він задоволенопримружився, спостерігаючи, як син змінюється в лиці. – Невже ти думав, що щось може бутитаємницею для мене? Смішно. Ти одружишся з Христиною, і на цьому крапка. Інакше втратиш спадок і...

– Я відмовляюся від нього, – твердо і чітко відповів Сашко, чи не вперше у житті дозволяючи собі перебити домашнього тирана.

– Сподіваєшся на свій бізнес? – реготнув батько, але в його голосі почулося занепокоєння. – Чи хочеш відсудити свою частку? Думаєш, став дуже грамотним юристом? Моя зграя фахівців...

– Я ніколи не претендував на ці гроші, – Сашковальяжно усівся на стільці, ще раз демонструючи свою незалежність і зневагу до обридлогосімейного устрою. – До того ж ми знаємо, що це гроші моєї матері. Без неї ти ніколи не збудував би свою імперію, чи не так?

– Як ти смієш!

– Ще й як смію! – тепер уже Сашко стукнув кулаком по столу так, що прилади підстрибнули, брязнули злякано, одночасно з Ельвірою.

– Твоя скрипачка зовсім не тямила у справжніх ділах!

Батько загасив сигару, майже розчавивши її в попільничці, грізно зиркнув на непокірного сина.

– Це її гонорари за концерти були твоїм стартовим капіталом. Складали увесь твій капітал, доки ти не пішов на махінації.

Атмосфера розпалювалася до краю, але ніхто з присутніх не бажав залишати поле бою.