Розділ 4

Чим довше тривав тур країнами Європи, тим більше я закохувалася не тільки в Ніла, а й в подібне життя. До знайомства з ним навіть не замислювалася про те, щоб стати письменницею на професійній основі, але тепер, коли бачила заповнені бібліотеки та форуми… Здавалося, що це вже була не просто далека мрія, а щось на відстані витягнутої руки.

Кожного літературного вечора я сиділа в перших рядах, підтримуючи коханого. Часто витала вже десь у хмарах, придумуючи власні хитромудрі сюжети й  зрідка ловила його посмішки та багатозначні погляди. Тоді засоромлено втискалася в крісло, опускаючи голову, проте не відводила погляду від коханого.

Не одразу ж я зрозуміла, що ті всі погляди були адресовані не мені… Коханий частенько привертав увагу протилежної статі й вміло користувався цим. Основну частину його аудиторії становили саме читачки, що не так захоплено стежили за його творчістю, як самим автором. На зустрічах він виглядав завжди елегантно та стильно, тож я і не дивувалася. Адже він мало не завжди був з бездоганно укладеним волоссям, яке лише в рідкісні миті жило своїм життям. Незмінна посмішка мало не постійно грала на його вустах, змінюючись на загадковий й не менш чарівний задумливий погляд. Та й черговий костюм, що завжди вигідно підкреслював його спортивну статуру дуже красиво доповнював ідеальну картинку.

Якби зустріла Ніла саме на такій зустрічі, приєдналася б до його численних фанаток. Ці жінки, часом набагато молодші за мене, могли переслідувати нас після літературних вечорів та презентацій нової книги й мені це ой як не подобалося. Часом це доходило й до геть абсурдних ситуацій, коли фанатки не просто лізли обійматися, а збиралися чи то задушити чи то зацілувати Ніла до смерті. Звісно, близько до серця я це не сприймала, бо коханий вправно вивертався з таких от ситуацій й відкланювався читачкам. Але ж я бачила знову ж таки ці погляди… Давно варто було задуматися, що за цим могло критися. Адже серед аудиторії часто бачила відверто закоханих чи захоплених дівчат.

Проте жодна з них не називала його на справжнє ім’я, яке він досі ховав від загалу. Жодна, окрім високої статної брюнетки, яку частенько бачила на презентаціях. Як правило, вона стояла десь в куточку, не привертаючи до себе зайвої уваги. А мала б, бо в своїх дизайнерських сукнях вона виглядала ну дуже ефектно. Куди мені там до неї було…

– Ніле, нам потрібно поговорити, – якось підійшла вона до нас, окинувши мене поглядом, сповненим жалю.

– Кохана, можеш, будь ласка, дати нам кілька хвилин? – промовив Ніл ніби до мене, а погляду не відводив від тієї брюнетки.

Я невідомо кому кивнула, бо ніхто ж і не дивився й поволі пішла до нашої машини, яку загороджувала ця жінка. Проте коли проходила повз неї, з подивом відчула, що мені дали якийсь клаптик паперу. Лиш в авто з тонованими вікнами, поглядаючи, де ж там Ніл, немов якась шпигунка, розгорнула той шмат паперу.

– Краще тікай від нього. Він тебе не вартий, – прошепотіла одними лиш губами написане та поглянула на Ніла, що вже знавіснілий йшов до машини.

– Хто це така? – поглянула на нього, застібаючи сумочку, в яку встигла тикнути той шмат паперу.

– Вона тобі щось говорила? Ви раніше контактували? – Ніл навіть не подумав дати відповідь на моє питання.

– Хіба я тоді запитувала б? То хто це? – довелося таки повторитися.

– Просто давня знайома, – промовив він, не бажаючи ділитися хоч якимись деталями і ми поїхали.

Хотіла б я сама розпитати про все в тієї жінки, але більше я її не бачила ні протягом того туру, ні наступного. Лиш через багато років ми зустрінемося знову, але тоді я вже на власній шкурі зрозумію, чому ж вона мене попереджала.

Нумо зазирнімо, що ж там в розділах від Анні Ксандр... Вже здогадуєтесь, що їх поєднує окрім назв й виходу оновлень о 12:00 щодня?)