Омана

ЧЧ. Відступ.

Окинувши поглядом з-попід лоба довколишні столики, я лише тоді помітив їх. Я відчував на собі їх важкі погляди, але вони не пронизували мене наскрізь, а відбивалися назад їм боляче прямо у зіниці. Вони не могли прочитати мене і, здається, це бісило їх до нестями. Обличчя кожного приховувала тінь капюшонів чорних курток. Згадуючи вулички центру старого міста я подумки прокладав маршрут. І назви вулиць мені були не потрібні зовсім, необхідно просто не потрапити в тупик. Як і було написано в записці – я втікав. Втікав від чотирнадцяти чорних. Давно порвані зв'язки на лівій стопі повністю так і не відновили свої анатомічні і фізіологічні властивості і не давали мені розвинути швидкість спринтера. Взуття теж було точно не для бігу – якісь типу італійські, фірмові, повністю шкіряні (навіть підошва) із секонду мешти з твердим каблуком. Петляючи, як заєць, що тікає від лисиці, роблячи різкі повороти і розсікаючи повітря аеродинамічним черепом, минаючи браму за брамою я просувався до потрібного, відомого лише мені місця. Розстібнутий темно-синій піджак теліпався врізнобіч, добре хоч краватки не взяв. Стоп. Вирівняй дихання. Добре. Перемотай назад. Так. Ще трохи. Ось. Придивись. Перерахуй. Точно.

Так їх ж лише тринадцять...

Faust

Подобається

#1983 в Містика/Жахи
#2465 в Детектив/Трилер
#1000 в Детектив

У тексті є: мозок, думки, дуалізм

Відредаговано: 17.04.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись