41. Вібрація.

Від незчисленних укусів комар’инь свербів кожен квадратний сантиметр шкіри, а холодний душ лише на декілька хвилин полегшував пекельні страждання. Після інтенсивного ранкового тренування тремтіли м’язи, по яких рікою  розливалася приємна втома. Центральний процесор, суттєво навантажений дивною інформацією, яку ніяк не міг обробити, терміново і наполегливо вимагав перезавантаження. Останнім часом постійне перегрівання від 31-градусної спеки, загрожувало спалахуванням, а вогнегасника, звичайно, у квартирі не було. Побачивши через вікно краєм ока яскраву рекламу на трамваї, що проїжджав повз будинок, було прийнято рішення про остаточний варіант перезапуску програми. Хоча це місце було не дуже й то далеко, але я чомусь помилково обрав не прогулянку пішки, а маршрутку, в якій ледь не засмажився. О-оо, а тут досить прохолодно, і це вже дуже добре, та й людей зовсім мало, ну звісно ж, це не в тренді зараз. Я приготувався. Почалося. Хм, цікаааво. Мій напружений, натягнутий, як струна мозок дивно реагував на це дійство. Потужні звукові хвилі, вирвавшись на свободу з полону довжелезних та сяючих труб, відбивалися від стелі та стін, закручувалися у химерні вихори та ритмічно били сталевими молотами по барабанній перетинці. Височенний та старовинний, але відреставрований орган чомусь своїм обрисом нагадував кажана, який розправивши крила, злітав угору. Слухаючи музику, я заплющив очі та поринув у глибокі роздуми. Було переконливе відчуття, що я знаю Її усе життя, але нитки долі ніяк не можуть переплестися. Думай-думай, згадай уже нарешті.

Хто ж Вона..?