36. Гіпн.

Дрібні краплини холодного поту зі зморщеного чола я витер долонею, перелякане серце стукотіло неритмічно і тихий звук його глухо відлунював у вухах, кожен подих здавався мені останнім, хоча на вустах застигла легка посмішка J. Це був лиш сон, знов лишень сон, але цього разу ніби позитивний. Мій погляд сфокусувався спочатку на порожній пляшці, у якій ще вчора було півлітра густої і міцної малинівки, і яка, всупереч усім усталеним народним традиціям та забобонам, у які я не вірю, самотньо стояла на столі, потім на правій руці, яка міцно тримала рукоятку револьвера зі зведеним курком. При усвідомленні того, в якому саме місці розміщувався пістолет і ще того, що вказівний палець був на спусковому гачку, і так усю ніч, правиця намертво затерпла, а очі повільно почали  лізти на лоба. Лівою рукою повільно і акуратно відвів занімілу руку, вийшов з небезпечного положення, ухилившись з лінії вогню, потім спокійно вийняв пістоль і поклав його на стіл поряд з порожньою пляшкою. Марко шумно сопів собі у дві ніздрі так, ніби його господареві взагалі нічого не загрожувало, йому було так добре лежати і спати на килимі, розкинувши лапи у різні сторони, і ніжачись у теплому сонячному промінні, яке проступало крізь старі й діряві блакитні штори. Починався новий літній деньОК, який ласкаво закликав до прогулянки у сусідньому парку. Так, треба йти провітрити булки, свої і старого пса, якого ще належало витягнути з глибокого сну. Я знав, я був упевнений у тому, що сьогодні я знову побачу її, і наважусь, і запитаю.

А як пройти до бібліотеки..?