Саме такою була назва калібру. У свій час - надзвичайно та неймовірно точний набій. І, точно так, як ви й подумали, це був револьвер. Як він потрапив у мої руки – це узагалі окрема історія. Жодних позначок марки чи бренду, чи виробника не було на ньому видно, усе було затертим. Не дуже заморочувався щодо цього, мені було байдуже – основну свою функцію він виконував бездоганно. Хоча лише на тренуваннях, але я був у ньому певен. Бездоганно, окрім одного, дуже важливого випадку у моєму житті. У той час, коли, як мені здавалося, я втратив усе, і навіть сам сенс життя – тоді, коли відчув його холодний дотик, він вперше і востаннє мене підвів. Звук удару бійчика об капсуль я не забуду ніколи, але тоді, тоді я дуже хотів, щоби усе закінчилося, раз і назавжди. Осічка. Чи просто неякісний патрон. Випадок долі. Називайте це, як хочете. Хтось чи щось бажали, щоб я й надалі мучився у цьому вимірі та виконував свою роль у їхній віртуальній реальності. Ризикуючи, та й не вперше, відстрелити собі дещо важливе, пістоль помістив за пояс.
І як завжди, у барабані був лише один набій...