Омана

26. Умлівання.

Мармурова підлога неприємного коридору почала мляво зникати з під ніг. Я повільно, але якось так, нібито цілеспрямовано, провалювався в провалля (в котрий раз прошу пробачення за тавтологію, але без неї ніяк). Перед очима, знову й знову, повторюючись, пробігали незрозумілі для тверезого аналізу написи на пошарпаних невблаганним часом дверях обабіч стін. Всесвіт моїх ексцентричних думок крутився у м'ясорубці і перетворювався на фляковий фарш. Розумною частинкою розуму я розумів (знову вибачте), що втрачаю свідомість, однак це чомусь не було страшно.

Страшенно страшно стало потім, як прийшов до тями...

Faust

Подобається

#1609 в Містика/Жахи
#1959 в Детектив/Трилер
#804 в Детектив

У тексті є: мозок, думки, дуалізм

Відредаговано: 17.04.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись