Ніяк не міг збагнути від чого тремтить усе тіло з голови до п'ят. Чи то від змоклого наскрізь одягу під зливою, чи то від невпевненості та хвилювання. Стояв перед брамою і не міг наважитися натиснути чотирьохзначний код замка, однак трошки згодом рішуче натиснув на кнопки і двері повільно відчинилися, цього разу зовсім без скрипу, дивно. Через прочинені двері я побачив довжелезний та вузький коридор, з якого в обличчя війнуло холодним та затхлим повітрям. Було неприємно і навіть трохи страшно пробиратися крізь павутиння сплетене хрестоносцями, з глибин безодні пам'яті виринув на поверхню свідомості детальний та чіткий спогад дитинства, про те, як підгодовував великих павуків зловленими мухами.
Здригнувся від грюкоту дверей, що раптом зачинилися за мною...