Омана

22. Скверна.

Аж до ранкового світанку, до тієї прекрасної та довгожданої миті, коли найперший фотон яскраво з'явився на дузі виднокола, я відчував це гидке, бридке й ненависне, мерзенне й одвічне зло, що проникло усюди і у всіх, і навіть до мене крадькома простягувало свої розмальовані кольоровими барвами гострі пазурі. Недоступна для сприйняття і пізнання, незнана нікому з нас енергія, просякувала простір і час. А повітря було як дриґлі. Від цих думок мозок повільно перетворювався на слизький згусток розварених макаронів, які вихлюпнулися із алюмінієвої каструлі на пласку тарілку.

Здавалося, що це усе, уже десь колись було...

Faust

Подобається

#1606 в Містика/Жахи
#1959 в Детектив/Трилер
#803 в Детектив

У тексті є: мозок, думки, дуалізм

Відредаговано: 17.04.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись