Затишна кав'ярня і приємне товариство, ненав'язлива розмова, галас бесід, що лунає з боку сусідніх столиків, аура та атмосфера, які важко описати і неможливо підібрати вірних слів, які б повністю віддзеркалили відчуття від духу стін і стелі, напевно найсмачніша кава у моєму житті, хоч я її не так вже й люблю і п'ю дуже-дуже рідко. Вечірнє місто, старовинний храм, відчуття свята, яке можна побачити майже у кожному вікні. Кольорові спогади налетіли на мене раптово так, ніби рвучкий вітер напав на яблуню і струсив усі її перестиглі плоди додолу. З кожним кліпанням повік, як під час перегляду діафільму, з таємничої підсвідомості виринали одна за одною давно забуті картинки. Я стояв самотньо посеред безлюдної вулиці і здивовано усвідомив.
Я забув куди й навіщо йшов...