Навстіж відчинивши скрипучі двері, з подивом для себе, нікого ззовні не побачив, лише помітив краєм ока на стіні коридору новий нецензурний напис, хоча ні - не новий, одне й те ж пишуть, фантазії «нуль», ще й з помилками. А ще, відчув гидко неприємний та невідомий запах, від якого волосся в носі заворушилося, ніби захотіло жити власним життям і таким чином висловлювало свій протест. Ще вчора був план дій, розписаний майже до хвилини, з врахуванням можливих заторів та гнучкого графіку руху громадського транспорту, а також різноманітних «апокаліпсисів», таких як дощ, бо куртка теж без капузи і немає розчепірки. Не поснідавши та не попивши чаю, одягнув на Марка поводок з екошкіри, знятої з невідомої науці екзотичної тварини, раптом чомусь згадав вираз «лінивство - рушійна сила людського прогресу» і тому вирішив сьогодні пожити без телефону. І коли замкнув за собою вхідні двері на два оберти, як радить інструкція, побачив на них те, чого ще учора не було.
То це був не просто стукіт…