Омана

2. Муха.

Недільний ранок був зовсім не «недільним», тому що прокинувся від різкого гуркоту старого трамваю, який певно доживає свої останні дні, а може й години і заслуговує на вічний спочинок. З ліжка вставати не хотілося, бо від роздумів з якої ноги це зробити, почало боляче сіпатися ліве око, що є дуже поганою ранковою прикметою, оскільки минулого року, теж улітку, усе так само й почалося. На стелі сиділа велика муха і я ніяк не зміг зрозуміти, це вона дивиться на мене чи навпаки. Урешті решт впевнено переконав себе, що встану з ліжка на давно нефарбовану підлогу водночас з двох ніг і цим розвію усі погані передчуття (як виявилося пізніше, це не спрацювало). По перше, не було улюблених капців, які були подарунком від однієї особи протилежної статі (толерантніше не сказати). По друге, замість води кран у агресивній і різкій формі повідомив мені про ремонтні роботи водоканалу і про чай можна було забути. По третє і по четверте є настільки дріб'язковим, що не заслуговує на детальний опис, однак теж мали деякий вплив на наступні події, але мене відволік від цих думок раптовий стукіт у двері, хоча є дзвінок і можна було б натиснути кнопку.

І хто це ще там…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше