Омана

1. 1.5.6.3

Понуро схиливши на лівий бік тяжку від нікчемних думок голову, плентався вузькими вуличками древнього міста, названого майже так само, як і тварюку, яку чомусь, не зрозуміло для мене, вважають «царем звірів», (мля, а чому б не слон?) силует у чорній куртці. На нього ніхто не звертав особливої уваги, оскільки був без капюшона. Звернув двічі праворуч, сорок вісім метрів прямо і двадцять один крок ліворуч, вперся у браму, натиснув код 1563, відчинив двері, і зник у темряві. Я спостерігав його так уже мабуть днів зо три, сидячи на табуретці на аварійному балконі, ризикуючи скрутити собі в'язи, та не отримати хоч якоїсь страховки. Поруч мене завжди лежав мій вірний друг і чотирилапий товариш, старий, сліпий і вайлуватий пес Марко, породи не знаю, але гарнюка. Йому було до одного псячого місця до моїх спостережень за новим об'єктом у чорній куртці без капюшона, який так зацікавив мене тим, що ніколи не озирався, як це робили фактично усі мої колишні «піддослідні».

Сьогодні субота, отже завтра потрібно буде дізнатися про нього більше...

Faust

Подобається

#1980 в Містика/Жахи
#2455 в Детектив/Трилер
#996 в Детектив

У тексті є: мозок, думки, дуалізм

Відредаговано: 17.04.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись