55 Зачистка

• Іване, щось ти дуже щасливий, - зауважила Оля. – Давай вже хвалися…

Іван переступив з ноги на ногу все ще загадково посміхаючись. Раптом він різко зробив крок вправо і відчинивши двері зробив запрошувальний жест.

• Ти мене інтригуєш…- промовила дівчина. – Йдемо на подвір'я?

Іван все так само посміхаючись ствердно кивнув головою.

• Добре, - погодилася Оля і зробила крок за поріг. – Йдемо… Кор, ти з нами?

Кор підхопився і попрямував у коридор.

Оля та Іван разом з Кором вийшли у двір.

Крізь прочинені ворота виднівся чорний об'єкт кулястої форми і виблискував боком підставленим під прямі сонячні промені.

• Ви таки відремонтували його! – захоплено вигукнула дівчина та кинулася до зорельота.

Вона підійшла до корабля та доторкнулася рукою до його блискучої поверхні. На дотик корабель був схожий на дзеркальний метал, проте він під променями сонця зберігав прохолоду та сяяв чистотою.

• Який красень, - Оля обійшла навколо зорельота. – Я так розумію, що тобі вдалося змінити батареї живлення.
• Все, що надали з Небіру, - відповів Іван. – Все тут. Батареї нам передали також. Ще навіть одна в запасі є.
• Можеш показати? – спитала дівчина. – Я ж наче нічого громіздкого не привезла…

Іван миттю кинувся в корабель і виніс невеличкий предмет дуже схожий на коробку сірників.

Ось це і є батарея?

• Так. Це вона. Напевне вона якась універсальна, раз підходить для корабля сораків і Небіру – ствердно кивнув Іван.
• Технології…- підключився до розмови Кор, який стояв поряд. – Я радий, що у нас є ще один транспорт, хоч і не такий великий, як транспортний зорельот.
• Прогулянковий варіант, - посміхнулася дівчина. – То що Іване…Ти готовий бути капітаном?
• Готовий…- Іван дещо зніяковів. – Але я не все зробив сам. Мені дуже багато допоміг Яван. А ще допомагали старійшини. До речі! Вони передали вам привіт.
• Дякую, - промовила дівчина. – Тоді Яван стане старшим пілотом, штурманом і механіком.
• Яване! – гукнула вона хлопця, який все ще крутився в кораблі. – Ти готовий бути старшим пілотом, штурманом і механіком щоб мандрувати всесвітом?
• Звичайно готовий, - зрадів Яван несподіваній пропозиції. – Але ще треба трохи навчитися розбирати карти та й по кораблю є питання. Нам старійшини допомогли з символами та деяким словами, але ще багато невідомого знаходжу в системах.
• Кор тобі з цим допоможе, - запевнила і заспокоїла хлопця Оля. – Будеш самий хвацький пілот. А нараз ти пілотував?
• Я, – відповів Яван трохи засоромившись. – Старійшини допомогли увімкнути автопілот і вибрати координати.
• А де ж старійшини?
• Ми їх доправили на стару шахту.
• А як справи з ремонтом фортеці? Там всього вистачає?
• Вистачає. Нас попросили сьогодні перевезти частину мешканців, бо житло для них вже готове. Можна ми відлучимося?
• Чому ж ні? Звичайно, що можна. Але потім повертайтеся. Я хочу навідатися на головну базу рептилоїдів та оцінити її стан та можливості. А ще треба провести зачистку на інших базах.
• Робимо вилазку на територію ворога?
• Робимо вилазку на нашу територію. Тут всюди наша земля, а цим покидькам пора забиратися і не важливо куди, на той світ чи в інший світ.
• Домовилися. Ми зараз на шахту і за кілька годин повернемося, щоб здійснити вояж.
• Кор, - Оля повернулася до мовчазного друга. – Ти з нами?
• Ні, Олю, - промовив Кор. – Я мушу розібратися з тим, як завадити новому вторгненню або напрацювати план дій при висадці ворога на планету.
• Маєш якісь думки з цього приводу? – Оля вдивлялася в обличчя Кора наче намагалася прочитати план захисту планети.
• Не маю, - спокійно відповів той. – Поки – що не маю.
• Ти щось придумаєш, я впевнена в цьому, - також спокійно відповіла дівчина. – Може ми їм якийсь вірус запустимо? КОВІД наприклад…Вони, мабуть, і забули вже, що таке віруси. Але в нашій атмосфері також вже нема нічого схожого… Здається, що навіть вірусу грипу нема. Ти колись казав, що повітря у ядерному пеклі очистилося від таких сусідів.
• Але уражені будуть всі мешканці…- зауважив Кор.
• Візьми мою кров і кров наших друзів та спробуй виділити антитіла. Хоч я не впевнена, що вони у мене збереглися, - запропонувала дівчина. – Проте, перевірити варто.
• Добре, - промовив Кор. – Давай зразок і йди вже, нарешті, відпочивати…
• Іван та Яван, - промовила дівчина. – Здаєте зразки крові і можете мчати до своїх, але до вечора маєте бути тут. Домовилися? Візьміть з собою гравіка. Залишите його для користування фортецею у статусі подарунка. Я впевнена, що їм транспорт буде  у нагоді.
• Дякую, - Іван приклав руку до грудей і вклонився. – Великодушний жест…