52 База вісімнадцять

• Завдання всім зрозуміло? – промовив Кор, обводячи поглядом присутніх у кімнаті. – Ставте питання поки ще не пізно.
• Всі плани руйнуються після першого пострілу, - подумала Оля, але вголос не промовила жодного слова. – Проте, є невеличка надія, що все піде за планом над яким старанно працював Кор разом з нею.
• Коли вилітаємо? – поцікавився Іван. – З першими сутінками?
• Ти, Іване, висуваєшся прямо зараз, - відповіла на питання Оля. – Ти повинен розібратися з кораблем сораків. Нам потрібно мати маневровий корабель, який ми змогли би використовувати у розвідувальних місіях. Готовий до праці?
• Готовий, - підтвердив свої наміри Іван. – Можна взяти з собою Явана? Він буде мені допомагати, бо у нього є не поганий потенціал і багато знань. Він готовий мені допомогти.
• Добре, - відповів Кор. – Бери. Нам це тільки буде на руку.

Іван піднявся з крісла і направився до виходу де його вже очікував Яван і нетерпляче переминався з ноги на ногу.

• Ну що? – поцікавився хлопець. – Дозволили?
• Дозволили, - посміхнувся Іван. – Вантаж інструмент та витратні матеріали. Вирушаємо прямо зараз, бо ще потрібно заїхати до наших та взяти старійшин.
• Так, - погодився Яван. – Без них буде важко.

У цей самий час з приміщення вийшли решта команди та розійшлися готуватися до виконання завдання.

Завантаживши необхідні інструменти та витратні матеріали, Іван та Яван попрямували до закинутої шахти рептилоїдів, щоб підхопити старійшин та попрямувати до знеструмленого корабля.

Оля та Кор стояли посеред подвір'я та спостерігали, як відбуваються збори та підготовка до операції. Команда діяла швидко та злагоджено. Не минуло й пів години, як команда була готова до транспортування до місця призначення.

• По гравіках! – вигукнув Кор. – До корабля!

Кор та Оля сіли у перший гравіцикл та поволі виплили з воріт. Решта гравіциклів вибудували вервечку і прослідували за головним гравіком.

Сонце падало за горизонт, даруючи землі останні свої промені.

Колона прибула до місця, де був прихований колись ворожий вантажний корабель. Кор зістрибнув з гравіцикла та, знявши маскування, підійшов до корабля. Зробивши кілька маніпуляцій, клінкет опустився, запрошуючи пасажирів на свій борт. Частина команда поволі піднялася на борт зорельота. Інша частина команди на чолі з Олею піднялася на борт другого корабля.

• Тут свіжіше повітря, - відзначила для себе Оля. – Принаймні не так сильно тхне рептилоїдами та фекаліями.

Дівчина пройшла трюм та зайшла на місток та вмостилася в крісло пілота.

Натиснувши кілька клавіш та зробивши кілька рухів по сенсорній панелі, дівчина почала підготовку до старту.

• Олю, - почувся голос Кора з комунікатора, а згодом на панелі з'явилося обличчя Кора. – Як у тебе справи?
• Запустила підготовку до старту, - повідомила дівчина. – Наразі йде перевірка та увімкнення допоміжних систем.
• Автопілот увімкнула? – поцікавився Кор.
• Увімкнула одразу після підготовки старту, - відзвітувала Оля. - Все відбувається під його керівництвом.
• Правильно, - підтвердив Кор. – Я вже стартую. Ти йдеш після мене.
• Так, - погодилася дівчина. – Згідно плану.

Перший зорельот плавно піднявся у повітря і, виблискуючи майже дзеркальними боками під останніми променями падаючого за горизонт сонця, попрямував у заданому напрямку.

Політ тривав не довго, проте сонце вже давно сховалося за обрієм, а темрява щільним покривалом огорнула зморену та спраглу землю. Зорі яскравими діамантами виблискували на чорному небі. Срібний диск місяця то сяяв, обдаровуючи всіх мешканців планети таємничим світлом, то ховався за кудлаті хмари, які набігали і віддалялися, гнані вітром.

• Пелаз, Пелаз, - тишу на капітанському містку прорізав голос рептилоїда - зв'язкового, який саме був на чергуванні. – Ви прибули раніше зазначеного часу. Є проблеми?
• Нема проблем, - відповів Кор, імітуючи голос командира корабля, якого ще донедавна тут чув. – Ми вирішили, що ви дуже хочете додому і вирішили трохи поспішити.
• Що у тебе з голосом? – промовив черговий. – Я тебе не впізнаю…
• От лихо, - подумав Кор. – Це суттєво ускладнить ситуацію і зруйнує всі плани. Щось треба вигадувати.
• Трохи нездужаю, - спробував заспокоїти чергового Кор. – Ти ж не боїшся хвороб горла?
• Наша раса понад дві тисячі років позбулася таких хвороб, - різко відповів черговий. – Ти хто такий? Назви пароль. Негайно!

Кор не знав, що відповісти і вирішив діяти навмання.

• Гармату до бою! - вигукнув Кор. – Приціл – вишка зв'язку!
• Готово! – озвався Арол.

Кор натиснув на клавішу на пульті і ракета вирвалася з надр корабля та попрямувала до вишки. Через дві секунди зв'язок обірвався.

• У нас екстрена ситуація! Групи до бою!  – вигукнув Кор. – Висаджуємося на базу та діємо наступним чином: група один та три висаджується через аварійний вихід у передній частині корабля. Група два висаджується через трюм. Я та Арол вас прикриваємо. Завдання залишається без змін. Захоплюємо командний центр. Бластери на знищення. Пішли!