50 Науковий прорив

• Капітане, - голос першого помічника повернув капітана до реальності. – Прошу дати нам новий курс. Ми все ще у системі Ра.
• Я саме над цим і роздумую…- промовив капітан ледь чутним голосом. – Які будуть думки у вас?

Капітан вирішив зробити невеличке голосування аби дізнатися думку своїх підлеглих, а сам пішов у свою каюту.

• Ало, - покликав він помічницю, опустившись у крісло за робочим столом. – Повідомлення з центру польотів є?
• Нема, - коротко відповіла Ала і замовкла.
• А від генерала Мікера? – допитувався капітан. – Або хоч від якихось генералів?
• Нема, - знову коротко відповіла Ала.
• Добре, - не вгавав капітан. – Може хоч від когось таки є?
• Повідомлення надійшло лише з корабля Ранеб, - знову коротко відрапортувала помічниця. Але це сталося щойно.
• Давай його сюди, - наказав капітан. – А то я в суцільному вакуумі. Аж на мозок тисне.

Ала, тим часом, переадресувала повідомлення капітанові на робочий стіл.

• Шановний колего, - йшлося у повідомленні. – Знаходячись у квадранті, де ви перебуваєте наразі, та у повному інформаційному вакуумі, вирішив написати Вам повідомлення. Я повертаюся з завдання у квадранті десять де був на патрулюванні та виконував не значні гуманітарні місії. Тривалий час не можу зв'язатися зі штабом польотів щоб отримати коди для передачі секретних даних про стан справ у міжгалактичному просторі, а також для отримання подальших інструкцій. Генерал Мікер, напередодні, рекомендував, у разі виникнення не стандартних ситуацій, зв'язуватися безпосередньо з Вами і діяти злагоджено.
• Ще один «загублений у всесвіті», - подумав капітан. – Але чи можна йому вірити?
• Друже, Харон, - почав писати повідомлення капітан. – Ми знаходимося у інформаційному вакуумі також. Тому пропоную зустрітися в системі зірки Венег. Там про все поміркуємо.
• Ну що ви тут? Придумали новий курс? – поцікавився капітан, прямуючи до свого крісла. – Куди подамося?
• Ми хочемо додому, - промовила Ала за всіх, адже саме вона збирала остаточну інформацію голосування. – Саме ця фраза стала домінуючою.
• Зрозуміло, - промовив капітан. – Але спочатку ми зустрінемося з Ранеб. Тож прямуємо у систему зірки Венег.
• Так капітане, - промовив пілот. – Завантажую нові координати.
• Ало, - Едрієн покликав помічницю. – Ти знаєш що робити.
• Авжеж, - Ала підтвердила готовність слідувати новим інструкціям капітана.

Не минуло й чверті циклу, як Небіру вийшов з надпростору  у системі Венег та замаскувався, скануючи дальніми сканерами простір.

• Що ми бачимо? – поцікавився капітан. – Є щось не звичайне навколо?
• Ні, капітане, - відповіла помічниця. – Нічого підозрілого не знаходжу. На одній з планет є нижчі форми біологічного життя. Інші планети не заселені на даному етапі.  На них триває процес формування кори та атмосфери. Якщо Вас зацікавило, то я можу продовжувати розповідь.
• Ні, Ало, - промовив Едрієн вголос. – Мене цікавить тільки одна форма  життя, яка, наразі, є для нас ворожою. Ти знаєш про що я кажу.
• Але, згодом, - продовжив він подумки. – Ми, напевне, будемо змушені шукати собі прихисток, але в якій галактиці ще не відомо.

Ала промовчала, хоч і знала, що ця інформація адресована саме їй.

• Я продовжу пошук екзопланет, - продовжила помічниця після не тривалої мовчанки. – Хоч не впевнена в успіху, адже ми вже дослідили всі планети у нашій галактиці, які потенційно можуть бути придатними для проживання вашого виду. Їх не так багато, як того хотілося б і на кількох потрібно робити терраформування, а це займе чималу кількість часу.

Ала замовкла, а капітан, підперши рукою підборіддя, дивився кудись у простір перед собою.

На капітанському містку панувала тиша. Ніхто з членів екіпажу не наважувався її порушити. Вони всі добре знали вдачу капітана і знали, що такий його мовчазний стан свідчить лише про те, що у них всіх величезна проблема.

• Капітане, - Ала перервала мовчанку, що панувала на містку. – На сканерах з'явився Ранеб.
• Що ти фіксуєш? – капітан засовався у своєму кріслі. – Кажи…
• На моніторі бачу членів екіпажу гуманоїдної раси, підвиду, що ідентичний вашому, - доповідала Ала. – Я впевнена, що вони ще не зустрічалися з сиготами.
• На всі сто? – поцікавився офіцер з безпеки.
• Навіть на всі двісті, - запевнила Ала. – Вони безпечні для вас.
• У тебе тепер особливе сканування? – не вгавав офіцер. – Як ти можеш гарантувати на всі двісті?
• Так. Особливе, - запевнила Ала. – Ми, з допомогою вчених астробіологів та даних, які ми встигли отримати з Центруму створили кілька моделей цих сиготів і виявили, що вони мають специфічну метало -  органічну структуру, яка кардинально відрізняється від багатьох відомих нам форм життя.
• Ало, - озвався капітан. – Чому про це я дізнаюся лише зараз?
• Справа у тому, капітане, - продовжувала Ала. – Ми завершили розрахунки буквально перед появою Ранеб і змогли застосувати перші дані сканування.
• Ти мені обов'язково про все розкажеш, - перервав помічницю капітан. – Але згодом. Зараз я повинен зустрітися з Хароном і, можливо, напрацювати план дій. Виклич його.
• Викликаю, - промовила Ала та замовкла.