49 Заблокована історія

• Ало, - окликнув капітан помічницю. – Що з висадкою гарнуків? Ми закінчили?
• Так, капітане, - промовила Ала. – Верум останній покинув наш борт. А перші кораблі вже опустилися на поверхню. Наразі, вони роблять дослідження грунту, середовища…
• А ми їм дали якісь матеріали згідно їх списку? – капітан перервав доповідь помічниці.
• Дали близько третини, - відповіла та. – У нас не було можливості дати все, бо це зашкодило би нашому кораблю під час виконання польоту, адже ми ще не знаємо де ми зможемо поповнити віддані матеріали.
• Все правильно, - погодився Едрієн. – Пасол зуміє налагодити видобуток ресурсів планети і контакти з сусідами для торгівлі. Планета не бідна. У них все буде добре.
• Капітане, - озвався старший пілот. – Куди ми направляємося далі?
• Куди далі? – капітан дещо замислився і потер долонею підборіддя. – З центру польотів були якісь повідомлення?
• Ні, капітане, - відповіла Ала. – Нічого не надходило.
• Тоді летимо в систему Ра,- визначився капітан з пунктом призначення. – Нам потрібно доставити додому нашу гостю. До речі, де вона зараз?
• На палубі два, - відповіла Ала. – Вона все ще в кают - компанії в товаристві Рона.
• Перший, - капітан схопився з крісла та направився до дверей. – Місток твій.

Капітан направився в телепортаційну і вже через мить матеріалізувався в кают – компанії прямо за стіл де Оля та Рон смакували чергові десерти галактичної кухні.

• Ох, - здригнулася дівчина від несподіванки та випустила з рук ложку. – Капітане…
• Я тут, - посміхнувся капітан. – Все в порядку?

Оля ствердно кивнула головою.

• То як ви тут відпочиваєте? – поцікавився капітан. – Рон тебе добре розважав?
• Добре, - відповіла дівчина. – Мені було дуже цікаво. У вас тут все так чудово!
• Я радий, що все сподобалося, - резюмував капітан. – Ми направляємося на твою планету. Отже, твоя подорож завершується.
• Справді? – похнюпилася дівчина. – Я маю ще так багато питань…
• Які питання тебе турбують? – поцікавився капітан. – Можливо, я зможу на них відповісти.
• Мене цікавить наше минуле…- промовила Оля. – Я пам'ятаю тільки історію з книжок, які увесь час переписувалися. Я пам'ятаю дивні археологічні знахідки, які старанно приховувалися.
• Ти хочеш знати всю правду? – спитав капітан. – Хочеш знайти майбутнє в минулому?
• Хочу знати правду, - відповіла дівчина. – Я сподіваюся, що зрозумію та переконаюся хто я і що маю робити далі.
• Добре, - погодився капітан. – Я дам тобі відповіді на питання, але мені цікаво, чому ти нічого окрім цього нічого більше не просиш?
• Я би хотіла щось попросити, - зніяковіла дівчина. – Але у вас і без мене багато проблем. Тож, спочатку історія, а вже потім все решту.
• Кажи, що тобі би хотілося отримати, в якості подарунка, особисто від мене, - запропонував капітан.
• Я б хотіла отримати інструменти, матеріали та інструкції для ремонту корабля з якого ми стріляли, - промовила дівчина та полегшено видихнула. – Це був би найдорогоцінніший подарунок у моєму житті…
• Це для боротьби з рептилоїдами? – уточнив Едрієн.

Оля ствердно кивнула головою.

• Ти отримаєш необхідний набір, - пообіцяв капітан. – І отримаєш заблоковану історію, бо тільки добре знаючи історію можна побудувати майбутнє.
• Капітане, - почувся голос Али. – Ми біля Ра. Виходимо з над простору і маскуємося. Ми завершуємо збирати подарунок і він буде в телепортаційній.
• Ми вже йдемо туди, - відповів капітан та запросив Олю до виходу.
• Дуже шкода, що зустріч була такою короткою, - промовив капітан з легким сумом. – Сподіваюся, що ми ще зустрінемося. Але для екстреного зв'язку даю тобі комунікатор. Натисни на прилад і подумай, що ти би хотіла повідомити. Я обов'язково отримаю твоє повідомлення де би не перебував.

Капітан закріпив за вухом дівчини крихітну металеву пластинку сріблястого кольору і тепло обняв тендітну постать.

Оля стала на розмічене на підлозі місце де вже стояв чорний ящик не великих розмірів. Її вкотре охопив пучок світла і за мить дівчина повність розчинилася у повітрі.

З'явилася дівчина рівно на тому самому місці звідки і зникла.

• Оля, Оля повернулася! - радісно заволав воротар. – Всі сюди! Сюди!

На подвір'я висипали мешканці бази і кинулися обіймати дівчину. Всі були надзвичайно раді, що Оля знову з ними.

Кор вхопив дівчину в оберемок і закружляв по подвір'ю.

• Де це ти пропадала? – він нарешті опустив Олю на землю. – Ми дуже скучили за тобою…
• Я була на кораблі інопланетян. Корабель має назву Небіру, - почала відповідь дівчина. – У мене маса вражень і подарунків. Ними я хочу поділитися з тобою і всіма нашими друзями.