46 База 19

- Податися до своїх, щоб покинути планету…- Кор повторив і замислився. – Докази твоїх слів є? Чи ти мені голову морочиш?

- Чому це раптом ви покидаєте планету? – долучився до розмови Роб.

Він  вхопив Мака за шию і трішки підтягнув рептилоїда вгору.

Мак затремтів від страху від міцної хватки Роба і знову почав щось белькотіти не зрозуміле.

• Мул був занадто агресивний, а цей геть зовсім переляканий, - промовив Кор. – Поплескай по обличчю та знову дай води. Може прийде до тями нарешті.

Роб зрозумів наказ по – своєму. Він з розмаху зацідив кулаком в зуби ворога, а потім схопив стакан води та хлюпнув в морду.

Рептилоїд струсонув головою та промовив скоромовкою і вже без заїкання:

• Я все розкажу, тільки не бийте.
• А тебе ще ніхто не бив, - дуже спокійно промовив Кор. – Тебе тільки трохи поплескали по обличчю та дали води. То ж давай розповідай.
• Вчора ми отримали повідомлення, - продовжив Мак рівним голосом. – Воно наразі видалене. Там йшлося про те, що на цій планеті згортається розробка надр і всі повинні готуватися відбути кораблями з вантажем. Ще було сказано, щоб з собою забрали мутантів. І більше нічого. От ми і вирішили податися до сусідньої бази, бо ви ж нас не відпустили би.
• Чому це ти так погано про нас думаєш? – заперечив Кор. – Треба було нам все пояснити і ми би вас відпустили…
• Це ж як? – в рептилоїда відпала щелепа. – Відпустили би?
• Саме так, - підтвердив Кор. – Ось дочекаємося світанку і ми тебе відправимо до твоїх. Дамо тобі гравіка, харчів та води.
• Справді? – перепитав Мак пожвавлено. – А ті, що у шахті як?
• Я подумаю, що з ними робити, - промовив Кор. – А ти йди відпочивати. Попереду важка дорога.
• Це як? – цього разу промовив вже Роб і похитав головою. – Спатки?

Кор мовчки кивнув головою.

Роб підняв та розв'язав Мака і підштовхнув до виходу.

Кор сів за стіл та почав шукати видалене повідомлення.

В кімнату після вкладання спати рептилоїда, увійшов Роб та став біля вікна, склавши руки на грудях.

• Що? – спитав Кор не відриваючи очей від монітора. – Кажи.
• Ми справді відпустимо цього покидька? – спитав Роб. – Ще й гравіка дамо?
• Справді, - промовив Кор ствердно. – Він буде нашим ключем.
• В тебе є план? – пожвавішав Роб. – Фух! Я вже подумав, що ти справді його відпустиш…
• Є план, - промовив Кор змовницьким тоном. – Мені потрібен Рок сьогодні і зараз. Пошли когось за ним на шахту.   Нарада у цьому кабінеті одразу після приїзду Рока. Збереш всіх.

Роб прожогом кинувся з кімнати виконувати наказ.

Шукаючи видалене повідомлення, Кор отримав нове розпорядження від верховного командувача.

• Всім командувачам, - йшлося у повідомленні. – Бази щість, вісім та десять успішно закриті. Матеріальні цінності вивезено на Меф без втрат. Наступні бази до закриття – один, п'ять, двадцять. Підготувати вантаж та робочу силу до переміщення транспортними кораблями протягом двох земних діб. Відлік часу розпочинається з моменту отримання цього повідомлення. На релокацію персоналу та вантажів виділяються по два транспортних кораблі на кожну базу. За неспроможність виконати завдання у повному обсязі на командувачів накладається персональна відповідальність у вигляді штрафів і аж до ув'язнення.
• Цікаво, - подумки промовив Кор. – Що стало рушійною силою такого стрімкого полишення планети? Це нам на руку, звичайно, але треба би було зрозуміти, що спонукало до такої стрімкої втечі.

За таким роздумами Кора застали Роб та Рок, які увійшли в кімнату. Слідом за ними увійшов Іван.

• Вітаю, друзі, - Кор піднявся з крісла та запросив жестом всіх сісти до стола, де сидів він сам. – Ми повернули одного втікача та отримали два повідомлення  від верховного командувача. Ситуація загострюється і часу у нас доволі мало…

Кор повторив події, які сталися за минулу добу та прочитав повідомлення про негайну евакуацію з планети. Він розвернув монітор та показав підлеглим деякі документи та карти. Нарада продовжувалася близько години. Кор дав чіткі вказівки кожному керівнику та відпустив готуватися до виконання.

• Тепер, - продовжив міркування Кор. – Потрібно доправити нашого втікача до своїх максимально непомітно. І цим займуся я і Роб.

Ніч стрімко добігала до кінця і на сході зажеврів світанок. Перші промені повільно освітлювали небо, проганяючи нічний морок.

• Мак,- покликав Кор, увійшовши в спальню, де відпочивав Мак. – Вставай. Тобі пора збиратися в дорогу. 

Мак здригнувся та відкрив очі.

• Пора? – спитав він, протираючи очі. – Я сам поїду? А мої з шахти? Ти їх відпустиш?
• По них я нічого ще не вирішив, - відповів Кор. – Наразі ти їдеш сам. Гравіцикл готовий. У ньому ти знайдеш їжу та воду.