44 Розплата

Кор вислизнув з воріт та прожогом кинувся до бункера. Він, як ніхто, розумів важливість свого завдання та важку відповідальність за наслідки у випадку завдання шкоди персоналу.

• Як найшвидше виготовити деталі та повернутися на базу, - міркував Кор. – Треба буде всю ніч попрацювати, щоб робота камер була бездоганною.

Він миттю дістався бункера та сів за роботу. З допомогою комп'ютера швидко зробив необхідні розрахунки та ескізи і вже за кілька годин готові деталі лежали на столі. Кор похапцем запакував в серветку нові деталі, піднявся на гору та, сівши у гравіцикл, попрямував до бази.

• На кількох деталях, здається, щось не так, - міркував Кор. – Я бачив пошкодження не характерні для такого виду поломок, як повинні були би бути.

Ця думка так свердлила мозок, що Кор зупинив гравіка посеред лісу і вже в темряві намагався розгледіти характер ушкоджень. Присвітивши ліхтариком, Кор вдивлявся в дрібні деталі камер.

• Кор, рептилоїди тікають!  - почув він голосний скрипучий голос здалеку. – Лови їх! Лови!

Кор похапцем запхнув деталі в кишеню і рушив на зустріч голосу, який звучав все голосніше.

З темряви вигулькнула маленька кудлата істота, як щосили репетувала і показувала рукою в сторону де закінчувався ліс.

Під'їхавши до істоти, Кор впізнав Нума.

• Що сталося, друже, - спитав Кор. – Які рептилоїди втекли? З шахти?
• Ні! - промовив задиханий Нум. – Ваші ящери втекли! Вдвох на гравіку. Вони вже далеко! Мерщій! Мерщій! Вони мчать, мов вітер.
• Ти давай мчи на базу, - розпочав Кор. – Розкажи все Робові. Нехай бере кілька охоронців і наздоганяє мене. А я прямую за ними. Розкажи де ти їх бачив та куди вони попрямували…
• Вони полетіли у напрямку до заходу сонця, - Нум намагався показати напрямок втікачів.
• Давно? – намагався щось вияснити Кор.
• Ні, - промовив Нум. – Як тільки зійшла перша зоря.
• Добре, - резюмував Кор. – Роби, що я сказав.

Кор розвернув гравіка у потрібному напрямку і натиснув на педаль швидкості.

Перебуваючи у повітрі на максимальній швидкості, Кор дістав сканер та ввів персональні коди імплантів рептилоїдів. Натиснувши «пошук», Кор, поки що, мчав у напрямку, що вказав рек.

Сканер не впевнено показав дві червоні плямки на екрані, які раптом щезли.

• Ого! – подумав Кор. – То ви вже вийшли з зони досяжності сканера…Ви витискаєте з гравіка всю потужність.  Але якщо ви вхопили гравіка, якого ми планували поставити на технічне обслуговування, то ви далеко не втечете. Але це тільки припущення. Гравіцикли рептилоїдів надзвичайно добра машина, якій не потрібно щось особливе. Працює досить добре, економна та багатофункціональна.

Кор дещо пришвидшився, намагаючись захопити сканером втікачів, котрі мчали стрімголов, наче тікали від власної тіні.

Результат не заставив себе довго чекати. Вже за півгодини рептилоїди з'явилися на сканері.

Кор поглянув вниз і побачив під собою пагорби, добре освітлені місячним сяйвом.

• А це вже західний кордон і Карпати, - зазначив Кор подумки. – То ви мчите до бази дев'ятнадцять! Мабуть до своїх захотілося…Або що?

Зберігаючи швидкість гравіка, Кор помітив, що червоні крапки рептилоїдів на сканері почали трохи збільшуватися.

• То ви втомилися і хочете перепочити…- міркував Кор. – Добре. Сідайте спочити, а я тим часом під’їду та послухаю про що ви будете перемовлятися. Бо вже дуже цікаво чому це ви вирішили нас зрадити?

Кор був правий в своїх припущеннях. Рептилоїди стомилися від швидкої їзди та страху, який їх увесь час супроводжував. Це був страх полону та смерті або роботи на шахтах, що прирівнювався до смерті.

Ось на моніторі з'явилися крихітні фігурки втікачів, а це означало, що вони знаходяться у кільканадцяти метрах від Кора.

• Треба, мабуть, почекати Роба з підмогою, - міркував Кор зупинившись на значній відстані від втікачів. – Вбивати цих тварюк не хочеться, бо потрібна інформація про мотив втечі, якщо такий був, а може і не було. Хто знає, що є в їх голові.

Кор, визначивши точне знаходження рептилоїдів, почав переналаштовувати сканера на імплантат Роба та здійснювати пошук.

• А ось і наш Роб з'явився, - подумав Кор. – Треба зустріти їх, щоб усе вийшло за моїм планом.

Він повернув гравіка та рушив на зустріч Робові та команді.

• Стояти, - тихо промовив Кор. – Це я  - Кор.

Два гравіцикли зупинилися поряд з андроїдом.

• Не будемо втрачати часу, - пошепки промовив Кор. – Ці покидьки зупинилися перепочити, бо попереду ще далека дорога до бази, тому ми повинні їх захопити їх тут і зараз.
• Що ми маємо зробити? – спитав Роб жестовою мовою.
• Ось що я хочу, - промовив Кор так само пошепки і розповів групі захоплення свій не хитрий план.