40 Сиготи

Капітан Фокс йшов по коридору свого корабля і зізнавався сам собі в тому, що він ніяковіє в присутності цієї молодої  особи. Він вперше відчув, як щось у грудях защеміло.

• Що це за відчуття? – міркував капітан. – Раніше зі мною такого не було. Це щось дуже дивне, адже я вперше бачу цю інопланетянку, яка просто має зі мною генетичну спорідненість.
• Капітане, - думки капітана перервала помічниця Ала. – Вхідне повідомлення з Гарнука.
• Перенаправ у кабінет, - наказав капітан і видихнув з полегшенням. – Я вже йду туди.

Капітан раптом зупинився і зніяковіло посміхнувся Олі.

• Я дуже перепрошую, - промовив капітан. – Мушу на деякий час тебе залишити на не менш цікаву та приємну особу з числа мого екіпажу.

Капітан дещо задумався, обираючи ту сам цікаву особу.

• Рон, - промовив капітан. – Ти мені потрібен. Я в коридорі. Не далеко від телепортаційної. Можеш підійти?
• Вже йду, - відповів Рон та швидким кроком направився по довгому коридору.

Вже за мить Рон стояв перед капітаном та не без задоволення вдивлявся в обличчя Олі, буквально поглинаючи її поглядом. Змішані почуття накрили молодого чоловіка з головою: радість від зустрічі з давнім знайомим, захоплення інопланетною красою, почуття дитини, якій подарували бажану іграшку, а ще якесь дивне хвилювання та завмирання в грудях.

• Рон, - почав капітан звертаючись до механіка. – Знайомся. Нашу незнайомку звати…

Капітан замовк і трохи розгубився, бо зловив себе на думці, що він ще й досі не спитав її імені.

• Оля, - спокійно представилася дівчина, злегка посміхаючись. – Моє ім'я – Оля.
• Так, Олю, - капітан посміхнувся й собі. – Дуже гарне ім'я.
• Дякую, - відповіла Оля на комплімент. – Мені дуже приємно познайомитися з вами…
• Рон, - поспішив представитися чоловік. – Я буду твоїм компаньйоном найближчим часом. Сподіваюся, що ми цікаво проведемо час.
• Я впевнена, - підтримала розмову дівчина. – Я матиму надзвичайно захоплюючу екскурсію. Почнемо прямо зараз?
• Я раджу розпочати знайомство з кораблем з кают-компанії, а якщо точніше, то зі сніданку, - перехопив хід розмови капітан. – Після такої не простої роботи наша гостя, напевне, зголодніла.
• Прошу, - Рон протягнув руку вперед, показуючи дорогу до кают-компанії. – Наш повар -  просто чарівник. Він приготує тобі найвишуканіші блюда усієї галактики та найсмачніші десерти…
• Я просто заінтригована, - посміхнулася дівчина підтримуючи розмову та крокуючи у вказаному напрямку. – Вже передчуваю настання чудес…

Рон на хвилі емоційного підйому просто осипав дівчину компліментами та увагою, бо він після того, як вона з'явилася на містку телепортаційної вже роздумував над тим, як познайомитися з чарівною інопланетянкою про яку марив вже не один цикл, А тут раптом перепала  така вдача з рук капітана…

Тим часом, капітан, відчуваючи легке розчарування від того, що чарівна особа гуляє по кораблю в компанії іншого чоловіка, прямував до своєї каюти, щоб ознайомитися з повідомленням від старшого пасола з корабля Верум.

• Цікаво, цікаво…- міркував Едрієн.- Що там пише пасол?
• Шановний пане капітане, - старший пасол розпочав листа у тому ж стилі, що й Едрієн. – Сподіваюся, що у Вас особисто та у членів Вашого екіпажу справи складаються найкращим чином і всі ви знаходитися у безпеці та доброму здоров'ї.

Отримавши Вашого листа спішу з відповіддю, але втішних новин наразі для Вас не маю. З гіркотою та сумом повідомляю Вас, що Арес і досі знаходиться за тими самими координатами, про які я повідомляв у листі до флоту республіки. Корабель не ушкоджений,  а на його борту відсутні члени команди та й загалом усі живі істоти. Також нам вдалося помітити залишки сигнатури кількох кораблів флоту імперії. Зважаючи на хитрість та підступність імперців, можу припустити, але не впевнений, що ще один корабель республіки потрапив у полон. Ця частина квадранту не густо заселена живими організмами, тому отримати якусь інформацію не є можливим. Робити ж посадку на планету – для нас надто ризиковано, адже вона переповнена шпигунами Си.

Тепер питання стосовно не відомої речовини…Як Ви і припускали, це – пастка. Про таку пастку ми раніше чули не одноразово від своїх пращурів. Її Си, ще у період перших завоювань галактики Мейс, розставляв біля планет, які бажав захопити.

• От мерзота, - подумав про себе капітан з огидою. – Яка страхітлива підступність…

Капітан відкинувся на спинку крісла та продовжив читати лист від пасола.

• Ця срібляста речовина, звіт про яку Ви прикріпили до листа, - продовжував розповідь пасол. – Не що інше, як живі істоти з планети Сигота. Де знаходиться ця планета ніхто не знає, бо Си її заховав подалі від усіх. Істот він перетворив на жахливу зброю в своїх мерзенних руках. Ви, як і мешканці нашої галактики, були не готові до існування такої форми життя, вона просто не відображалася на сканерах, тому і потрапляли у пастку один за одним, стаючи рабами імператора. Багатьох згубила необережність та бажання відкриттів і ви тепер у цьому числі.
• Так, - промовив сам до себе Едрієн. – І ми тепер у цьому числі.
• Не хочу бути нав'язливим, але хочу нагадати обіцянку республіки Картенія, - продовжував пасол. - Ми Вам говорили про те, що наша зірка гине і ми конче потребуємо переселення на іншу планету. Одна з обіцянок республіки – переселити мій вид на підходящу планету у вашій галактиці.
• А цей пасол не промах, - зауважив про себе капітан. – Має інформацію і вміло нею торгує…Швидше за все, що про сигот він знає більше ніж каже і тепер він хоче платню. Ну що ж…Треба допомагати.