35 Хуфу

• Азо! – капітан Суок зосередився. - З'єднай мене з Каберрою. З диспетчером центру управління польотами.
• Так, капітане, - озвалася Аза. – Викликаю.

На містку запанувала тиша. Капітан гарячкував. Він нервово крутився в кріслі зі сторони в сторону.

• Каберра 1 слухає, - прозвучало  на містку. Це був голос диспетчера.
• Капітан Суок, Катепетль, - розпочав каптан. – Наш корабель, внаслідок впливу інопланетних технологій зазнав втрати цілісності, внаслідок чого сталося пошкодження  систем життєзабезпечення. Ми втрачаємо кисень та воду. Екіпаж екстрено покинув корабель та в рятувальних шлюпках відправився на базу. Прошу прийняти екіпаж, задіявши протокол «Інфікування». Наразі тільки я перебуваю на борту. Прошу надіслати команду науковців для виявлення інопланетного тіла, яке, можливо, викликало збій систем та їх руйнування.
• Так, капітане, - озвався диспетчер після не тривалого мовчання. – Наразі ми не спостерігаємо порушення цілісності корабля, а тим паче витоку з систем життєзабезпечення. Капітане! З Вами все гаразд?
• Як це зрозуміти? Ви не підтверджуєте руйнування чи витоків?
• Ні, капітане…Не підтверджували і не підтверджуємо. Ми просканували Ваш корабель ще на підльоті до бази і нічого не виявили.
• Дивно… Мені кілька осіб з членів екіпажу повідомляли про порушення цілісності корпусу…
• Ми це не спостерігаємо. Проте…Весь екіпаж, як Ви і просили, ми прийняли згідно протоколу «Інфікування», проте – нічого надзвичайного не виявлено. Мікробіологічного забруднення нема. У крові та тілі кожного члена екіпажу не виявлено сторонніх предметів, організмів, сполук чи наноматеріалів також не виявлено. Спостерігається лише, в окремих осіб, значна втома, що може свідчити про нервове виснаження. Ці особи поміщені в карантинні бокси, які мають спеціальне захисне поле.
• Що ж це було? Масові галюцинації?
• Не можу відповісти, капітане. Команда науковців вже на підході до Катепетля. Прошу прийняти на борт для проведення повного обстеження. Вас, капітане, ми чекаємо на станції.
• Дякую. Я вже приймаю групу вчених.

Диспетчер відключився.

Капітан піднявся зі свого стільця та попрямував в трюм, щоб зустріти команду вчених.

• Вітаю, капітане, - промовив керівник групи, котрий вже перший ступив на борт корабля. –Як тут у Вас справи?
• Вітаю вас також,- відповів капітан на привітання. – Я вже й сам не знаю, що тут діється. Може з вашою допомогою розберемося з проблемами, які нас спіткали.
• Тоді розповідайте, що тут трапилося і що трапилося, ще до прибуття на Каберру, - вчений все добре знав про історію Катепетля з попереднього звіту, але, щоб заспокоїти капітана запропонував обговорити всю проблему ще раз.

Капітан і група вчених, крокуючи до лабораторії, повторно все обговорили.

• А ось і наша лабораторія, - капітан зупинився біля дверей. – Код Сі Ен Ві 389 Ол14.

Двері відчинилися.

Пройшовши кілька кроків, група зупинилася перед столом на якому у захисному полі розміщувався інопланетний об'єкт.

• Що це таке? – капітан більше нічого не зміг промовити від здивування. – Я на власні очі бачив, як цей об'єкт втратив форму і був певний час у вигляді калюжі, а потім і взагалі зник…
• Капітане, - перервав мовчання керівник групи. – Вам варто пройти медичне обстеження на станції та добре відпочити. Ви маєте досить виснажений вигляд… А ми тут розберемося з проблемами. З результатами Ви будете ознайомлені образу після детального обстеження та готовності звіту.

Суок не змусив себе переконувати довго. Він попрямував до останньої капсули Катепетля, яка все ще знаходилася на борту, очікуючи останнього пасажира.

• Чому мені так погано? – запитував себе  капітан. – Таке враження, що мої ноги зроблені з вати… Може це температура піднялася?

Суок вмостився у капсулі, задав курс і натиснув «Старт».

Капсула стрімко відділилася від Катепетля та направилася до порту на Каберрі.

Рятувальна капсула капітана пришвартувалася у доку, але капітан цього вже не бачив. Він втратив свідомість вже одразу після старту.

• Капітане Суок, - він почув, як хтось його кличе. – Капітане, ви мене чуєте?
• Так. Чую, - промовив капітан, але надзвичайно тихо, бо ворухнулися лише губи. На більше в капітан не спромігся.

Суок не пам'ятав, скільки саме часу він був без свідомості, але нарешті він відкрив очі.

• Де я? – промайнуло в голові Суока, обводячи поглядом приміщення, де він знаходився.
• Вітаю, капітане, - доброзичливо посміхнулася красуня в білому костюмі з червоними нашивками. – Як почуваєтеся?
• Добре, - капітан махнув головою на знак привітання у відповідь. – Що сталося?
• Ми Вас доставили в медичний центр на Каберрі три цикли тому, - промовила красуня. – Ви були без свідомості. Потім трохи підлікували…Наразі всі життєві показники в нормі. Ви можете піднятися та спробувати стати на ноги.