13 Захоплення

Наближаємося до бази, - вигукнула Оля. – Нум і команда, приготуватися до висадки.

Гравіцикли та гравібаси поступово почали скидати швидкість.

• Підходимо до лівої околиці лісу і висаджуємося, - Оля повернула гравіцикл до вказаного орієнтиру.

Не минуло й п'яти хвилин, як гравіцикли та гравібаси з реками зупинилися на околиці лісу неподалік від бази.

• Нум, - Оля підійшла до река, - Завдання пам'ятаєш?
• Не хвилюйся. Все зробимо, як ти наказала, - відповів Нум. – Робимо і тікаємо.
• Добре, Нум,  - промовила Оля, поклавши руку на плече река. – Починаємо.

Нум і команда зникли у темряві лісу.

• Тепер ідемо в шахту. Котра година зараз? – вона звернулася до Івана.
• Третя година ночі. Скоро сутінки почнуть розсіюватися, - відповів той.
• Вирушаємо, - вигукнула Оля, стрибнувши за кермо гравіцикла та натиснула на «газ».

Минуло хвилин п'ятнадцять, коли вже з'явилися обриси знайомої місцевості.

Порівнявшись з купою порожньої породи, Оля зупинилася.

• Всі до мене, - промовила Оля зовсім тихо.

Команда швиденько оточила свого командира.

• План такий… Зараз вирушають Мак і Мул. Ви маєте першими увійти на територію шахти, за умови, що там все спокійно. Розбудіть воротаря та поясніть йому, що ви привезли кілька мефів, яких випадково знайшли в лісі. Оскільки вони не були у свідомості, то найближча точка для надання першої допомоги, була саме шахта. Таким чином ви безперешкодно ввійдете на територію шахти та завезете кілька мефів з собою для підтвердження правдивості своїх слів. Потім ви маєте ліквідувати або знерухоміти воротаря і розпочати пошук решти обслуговуючого персоналу. З персоналом вчините те ж саме, що і з воротарем. Після того, як усі буду зв'язані, ви увімкнете світло над ворітьми, відчините ворота та запустите нас на територію. Зрозуміло?
• Зрозуміло, - відповів Мул. – Що робити, якщо нас впізнають або будуть чинити опір?
• Відкривайте вогонь на ураження. - відповіла Оля. – Ми не можемо допустити, щоб хтось підняв тривогу і сповістив базу про напад.
• Тоді все зрозуміло, - відповів Мак, а Мул лише кивнув головою.
• Рушайте, - промовила Оля. – Якщо все вдалося, - подайте нам знак. Знаком може послужити увімкнення світла на воротях. Так ми знатимемо, що ми можемо заходити на шахту.

Мак та Мул сіли у гравік на якому вже лежали два рептилоїди та мирно спали, не підозрюючи, що їх використовують у чудернацькій грі. Гравік завівся та поволі поплив у сторону шахти.

• Ти їм довіряєш? – промовив Іван підійшовши до Олі.
• Ні. Не довіряю, - саме тому ми вирушаємо за ними. – Сідай у мій гравік та гайда слідом за мефами. Якщо вони нас зрадили, я їх знищу. І вони про це знають.

Оля та Іван сіли у гравіцикл та рушили слідом за мефами.

У той самий момент, як Оля та Іван вирушили за мефами, над шахтою яскраво засвітилося небо і почувся не сильний гуркіт.

• Це що таке? – спантеличено промовила Оля. – Вантажний корабель?
• Схоже на те, - відповів Іван. – А це нам не нашкодить?
• Мефи казали, що під час відвантаження корисних копалин на Меф, частково міняється персонал на шахтах та базах, - відповіла Оля. – Спробуємо використати дану подію на свою користь. Наші мефи нас не покинуть, бо вони ще не зайшли на територію, а персонал вже помінявся і це може зіграти на нашу користь.

Оля збільшила швидкість до максимальної та майже наздогнала Мула та Мака, які вже наближалися до воріт. Їм треба було ще подолати кілометрів зо два.

Над шахтою корабель дещо завис, а потім зник так само швидко, як і з'явився.

Світло на шахті миттю згасло після зльоту корабля і шахта занурилася у пітьму. Було так тихо і темно, наче там нічого ніколи і не відбувалося.

• Це мені вже подобається, - промовила Оля швидше сама до себе, як до Івана. – Зараз вони поснуть, а ми тут як тут. Треба тільки щоб Мак і Мул не поспішили, а дали всім заснути.

А тим часом Мул і Мак вже зупинилися перед ворітьми. Вони наче почули слова Олі та стали, що вичекати поки всі вляжуться відпочивати.

Хвилини минали за хвилинами. На шахті не чутно жодного звуку.

• Здається, що можна йти…- звернувся Мул до Мака.
• Я також так думаю, але мене мучить думка, чи правильно ми це все робимо? – відповів Мак. – Може не гоже так здавати своїх?
• Не пускай слину….- грізно прошепотів Мул. – Ти забув, як ті «свої» кинули тебе в шахту та щедро пригощали хребет палицями за невиконання завдання? Забув?

Мак мовчав похнюпившись.

• А я не забув, - докоряв Мул Макові. - І вийшло так, що наші «вороги» до нас краще ставляться, ніж наші брати по крові. Тож ходімо.

Мул підійшов до воріт та тихенько постукав.