1 Си. Початок

Як воно бути володарем цілої галактики? Лячно? Круто? Весело? Нестерпно?

Си був і є цим володарем вже майже десять тисяч років…

Його покровитель – всемогутній і недосяжний Даг дав йому все, що забажав Си. Безмежна та нероздільна влада, безсмертя, незліченні багатства, поклоніння на рівні божества, гострий розум, незмінна вдача, можливість відновлювати тіло та насолоджуватися життям тоді, коли твої друзі вже перетворилися на попіл тисячі років тому.

Планети, зорі, системи – все належить тобі! Живі створіння у всіх кінцях галактики моляться та славлять твоє ім'я щодня та щогодини!

Чого б ще забажати?

Відповідь занадто проста. Тобі потрібна людська енергія. Чиста та благородна, така, що  тече по твоїх жилах і надає тобі можливість відчути силу та завзяття, як у молодому віці.

Саме такої енергії в тілі Си не було надто тривалий час. Ще з того часу, як він покинув рідний Центрум на науково-дослідному кораблі Сокі. Саме тоді, вивчаючи чергову аномалію на краю галактики Мейс, Си отримав спокусливу пропозицію від темного володаря Дага. Пропозиція була настільки привабливою, що Си не встояв. Він присягнув володареві у вічному поклонінні, а натомість отримав безсмертя,  незбагненну силу та можливості, про які він і його однолітки могли тільки мріяти.

Си скерував корабель у глиб галактики Мейс і розпочав своє чорне правління. Чому чорне?

Єдине, що попросив Даг за всі подаровані можливості – це людську енергію.

- Мені потрібна людська сила, людська енергія, - прозвучав голос Дага десь у глибині єства Си. – Всього трошки якоїсь живої сили, яку ти швидко знайдеш на безмежних просторах цього всесвіту. Якщо ти не приймеш мою пропозицію, то я знайду в твоїй команді підходящого кандидата на володаря галактики, а ти залишишся з нічим.

- А чому б ні? Це ж лише якась енергія, яка швидко відновиться, - гарячково міркував Си. – А натомість я отримаю увесь всесвіт. Така вдача може трапитися дуже не скоро. Треба, мабуть, погоджуватися.

- Я згоден, - відповів Си, вдивляючись у темний рухомий згусток матерії у кутку каюти капітана, який коливався та протягував щупальці у різні сторони наче ним колихав вітер.

- Тоді вкладемо угоду на десять тисяч років, - прошелестіло біля вух Си.

У цей же час з темряви виник сувій на якому вогненими літерами горіли умови контракту.

• Протягни свою руку та поклади крапю крові на згорток у якості підпису. – прошелестів той самий голос вже десь у глибині розуму.
• Си тільки протягнув руку до сувою, як невідомо звідки з'явився ніж для паперу та різонув по долоні. Ось уже дві краплі червоної рідини впали на сувій і сувій зник так само швидко, як і з'явився.
• Угоду укладено, - шелестів голос то біля одного вуха, то біля іншого. – Галактика тепер твоя. Можеш робити все, що забажаєш. Я буду приходити до тебе час від часу і забирати домовлену плату.
• А яким чином ти будеш забирати платню? – вигукнув Си, але темний володар з реготом зник так само швидко, як і з'явився.

Страх стиснув серце капітана Си.

• Що це я зробив? Може це все мені приснилося? – Си подивився на руку. – Не приснилося…

Рана на очах зникала, не залишаючи і сліду. З ним таке і раніше траплялося, але рани гоїлися внаслідок дії медичних приладів та препаратів, якими вміло володів бортовий лікар.

• Якщо я володар галактики, то треба вступати у свої володіння. – подумав Си.
• Ми міняємо курс, - звернувся він до навігаційного інженера, ступивши на місток та сівши у своє улюблене крісло.
• Чекаю на нові координати, - промовив інженер.
• Координати 7.4.2.5 на 3.8.9.1 – вигукнув Си координати, які щойно з'явилися у його мозку, і всівся зручніше у кріслі капітана.
• Капітане… Цей курс нас приведе прямо у  галактику Мейс, - зреагував навігаційний інженер.
• Саме так. Вперед! – вигукнув капітан Си.
• Капітане, але це не відома територія і ми не знаємо, що там на нас чекатиме, - спробував заперечити перший помічник.
• Я знаю. Але у нас місія саме і полягає у вивченні невідомих територій, отже ми виконуватимемо нашу місію, - настояв капітан Си. – А Ви, Хі, поверніться до виконання службових обов'язків. Рау, прокладіть новий курс. Ми йдемо у  систему зірки По.
• Слухаюсь капітане, - відрапортував навігаційний інженер.
• Капітане, нам можуть трапитися ворожі форми життя, - не вгавав Хі, намагаючись вразумити капітана повернутися до виконання попередніх завдань. Йому не подобалося  імпульсивне рішення капітана змінити курс та пустися в авантюрну подорож чужою галактикою.
• Заспокойтеся, Хі. Я знаю, що роблю, - відповів капітан.
• Наш корабель не має належного озброєння для того щоб відбити ворожу атаку, - не вгавав перший помічник. – Нас знищать у першому зіткненні!
• В каюту капітана! – скомандував Си дивлячись у вічі помічника.

Си різко підвівся, повернувся та попрямував у напрямку своєї каюти.