Невизначеність

Едрієн міряв кроками свій маленький кабінет, який слугував йому і каютою. Маса думок роїлося в голові. Іноді він зупинявся і, намагаючись з думок і образів вибудувати хоч якусь систему, вдивлявся в предмети інтер'єру, нечисленні предмети, які знаходилися на столі, світлини, що продовжували висіти на стінах.

• Світлини…- міркував капітан. – Єдине, що залишилося з минулого життя. Ось мої батьки. Тут вони усміхнені і, здається, щасливі. Тато ніжно обіймає маму. Це не тільки поза для фото. Батьки пронесли своє кохання крізь все життя і воно знайшло відображення на фото. Де ви тепер і що наразі з вами? Питання. Чому ви не хотіли евакуйовуватися? Для вас  було місце, але ви відмовилися і виявили бажання залишитися на планеті в окупації. Ось світлина зі мною і кудлатим Тодді. Тодді – вірний друг з мого дитинства, який залюбки носив в зубах мої шкарпетки та підручники, весело стрибав, коли я повертався додому і жалібно скавчав, коли я кудись йшов. А ось - моя колишня дружина і я. Світлина також передає наші щирі почуття. Ми тоді ще були щасливі, я ще не був капітаном зорельота, я ще не покидав домівку на тривалий час…Але, на превеликий жаль, наше кохання не витримало випробування тривалою розлукою.

Едрієн зітхнув і перевів погляд на хронометр.

• Чому досі нема чергового зведення від наших розвідників? – хвилювався капітан. – Може вони вскочили у якусь халепу? А може їх вже взяли в полон і з них витягують інформацію про їх кінцеву мету подорожі?

Едрієн мимоволі доторкнувся до голосового комунікатора і вже відкрив рот, щоб запитати чергового про новини, як у вусі прозвучав голос чергового.

Від несподіванки Едрієн аж здригнувся.

• Капітане, - почулося у навушнику. – Прийшло повідомлення від Прометея. Переслати на кабінет чи Ви прийдете на місток?
• Пересилай на кабінет, - попросив капітан і зручно вмостився у кріслі. – Я прочитаю тут.
• Як накажете, - прозвучало з комунікатора. – Пересилаю.

На моніторі з'явився конвертик і дотиком пальця капітан його відкрив.

• Прометей для Небіру. Наразі веду спостереження у квадраті двісті шістдесят вісім крапка чотириста дванадцять слеш дев'ятсот п'ять. Об'єкт просувається зі сталою швидкістю у напрямку системи Ра. Туди навіть спрямував свій рух імператорський корабель і вся армада вцілому. Підійти ближче нема змоги. Там реально є щось цікаве для імператора, бо інакше чого б він туди попрямував. Продовжую спостереження. Кінець зв'язку.
• Оля! – промайнуло в голові Едрієна. – Що там відбувається? Треба з нею негайно зв'язатися і прояснити ситуацію.

Едрієн відкинувся на спинку крісла, заплющив очі на почав налагоджувати зв'язок з дівчиною.

Він просидів так якийсь відрізок часу, але зв'язок ніяк не встановлювався.

• Що ж сталося? – міркував капітан. - Зв'язок не встановлюється лише у кількох випадках: втрати комунікатора, знищення комунікатора, втрати реципієнта.

Едрієн струсонув головою ніби відганяючи від себе погані думки.

• Невже її фізично знищили? – мучила думка ніби нав'язлива муха. – Може комунікатор забрали? Може комунікатор просто зняли і розтрощили?

Едрієн не хотів вірити в фізичне знищення дівчини і спробував зв'язатися ще раз. Минуло кілька миттєвостей і капітан відкрив очі. Зв'язок не установився вкотре.

Едрієн зітхнув та попрямував в кают-компанію, щоб відволіктися та побути в компанії колег, адже на самоті його накривала туга за минулим та безрадісні картини майбутнього.

В кают-компанії панувала тиша. За кількома столиками сиділи члени екіпажу та пасажири. Вони тихо перемовлялися. Музики не було чути і, мабуть, тому у повітрі чітко відчувався запах напруги та невизначеності. Едрієн сів за барну стойку та замовив собі коктейль. Робот – бармен без зайвих запитань подав улюблений коктейль капітана. Капітан автоматично через соломинку сьорбнув улюблений напій. Волога потекла по органах чуттів і капітан задоволено видихнув. Настрій потроху почав покращуватися. Ковток за ковтком чудовий напій проникав в тіло капітана і підбадьорував дух.

• Капітане, - знову почувся в комунікаторі голос чергового. – Чергове повідомлення віл Прометея. Де будете читати?
• Давай у кабінет, - капітан швидко допив напій та стрімко направився у свій кабінет.

Лист вже висів на моніторі і очікував лише легкого дотику пальця, щоб сповістити чергову новину.

• Прометей Небіру. Продовжую вести спостереження у квадраті двісті шістдесят вісім крапка чотириста дванадцять слеш дев'ятсот п'ять. Імператорський корабель та вся армада все ще біля Нуни. Спостерігаю підготовку до подальшого просування. На планету була не тривала висадка, яка вже завершилася. Вони готові до подорожі, але замість просування у попередньому напрямку відкривають тунель у надпростір. Схоже, що плани помінялися і імператор різко змінив курс. Після їх зникнення я спробую вирахувати точку призначення, якщо запеленгую остаточний слід. Кінець зв'язку.

Капітан замислився і знову заплющив очі.

• Олю викликати не буду, - міркував капітан. – Треба дочекатися наступного повідомлення. Можливо, будуть цікаві та корисні новини.