Перемовини
- Серед Ваших друзів бачу осіб неорганічної форми життя, - промовив Трат після того, як Яван покинув приміщення. – Можемо ми познайомитися ближче?
- Можемо. Мого друга звати Кор. Кор не просто друг. Він пов'язаний зі мною значно складнішими зв'язками. Їх навіть складно описати, бо їх глибина важка для розуміння.
- Ми можемо зрозуміти. Наші кораблі, крім того, що знаходиться у вас, є нашим продовженням у неорганічному світі. Ми з ними зв'язані також дуже складними зв'язками, які здаються неможливими на перший погляд.
- Цікаво. Можливо ми зможемо зрозуміти один одного, якщо розповімо про себе дещо більше. І той факт, що серед нас проживають ваші нащадки буде у цьому слугувати певним містком для поглиблення результатів першого контакту.
- Ви володієте досить потужним оптимізмом. Це свідчить про успіхи, які вже можуть бути досягнуті найближчим часом, незважаючи на певні труднощі.
- Ми хотіли би більше дізнатися про вашу расу, про нашу схожість та розбіжність, про співіснування між органічною та неорганічною формами життя. Будемо вдячні, якщо ви розкриєте нам такі тонкощі. Ми також готові вам розповісти про такі зв'язки між нашими формами.
- Неодмінно. Але я вважаю потрібним дочекатися представників громади та отримати доступ до поховання наших співгромадян. Сподіваюся, що все це станеться найближчим часом, бо часу у нас обмаль.
- Ви поспішаєте?
- Так. Наша зустріч не запланована. Ми вже поверталися на рідну планету після закінчення місії у глибокому космосі.
- Ви також спостерігаєте, як далеко ще перебуває флот завойовників?
- Так. Хочу вам сказати, що вони знаходяться не так далеко, як того хотілося би.
- А якщо точніше?
- Перші розвідувальні кораблі будуть біля вашої системі вже за тиждень. У нас трохи більше часу, але цього однаково замало для евакуації населення.
- Ви збираєтеся покинути Сорак?
- Так. Ми над цим працюємо. Наразі маємо план та маршрути евакуації. Але все населення забрати не встигнемо. Частина залишиться. Як нам би не було шкода.
- Чого вам не вистачає для прискорення виконання повної евакуації?
- Не вистачає кораблів. Тому населення залишиться.
- Хто це буде?
- Це особи, які виявили бажання залишитися.
- Навіть такі є? Вони не бояться потрапити до лап страшного і безжального ворога?
- Такі є. Це, в основному, особи похилого віку які не бояться фізичного знищення. Вони прожили достатньо довго і вже самі бажають припинити фізичну форму життя.
- Яка середня тривалість життя на вашій планеті?
- Близько п'ятисот інтервалів.
- А як ви вираховуєте інтервал? Ми - один оберт планети навколо зірки.
- Ми так само, але враховуючи відстань до зірки наших планет, то це триста земних інтервалів.
- Так. Напевне, що вже за цей час життя набридає.
- Життя наших громадян значно відрізняється від життя на вашій планеті. Наші громадяни похилого віку повністю знаходяться на утриманні планетарної ради і вони мають можливість продовжувати реалізовувати себе у різних сферах, враховуючи здібності.
- Наші громадяни повністю належать собі та своїй громаді, але це віднедавна. Ви знаєте, що планета знаходилася в окупації.
- Так. Ми слідкували за ходом вашої історії.
- Як далеко планета Сорак знаходиться від нашої системи?
- Близько трьох габіланів. Це сто тисяч відстаней між протилежними точками орбіти крайньої планети вашої системи. У межах космічних відстаней – це не далеко.
- Дякую. Дуже доступно пояснили.
У цей час за вікном почулися розмови кількох осіб, які наближалися до приміщення в якому велися перемовини.
В приміщенні розмова обірвалася і всі спрямували погляди на трьох чоловіків, що наближалися.
- Вітаю всіх присутніх та особлива повага до наших гостей, - промовив головний старійшина, підійшовши до перемовників та злегка вклонився.
- Вітаю одноплемінників наших наставників, яких ми любили, поважали та шанували, як богів, - промовив Петро та вклонився також.
Сораки, піднялися з крісел, щоб привітатися з представниками общини, що саме увійшли до зали та натиснувши на браслети, спрямували їх на осіб окрім Арола. Діоди на браслетах заблимали зеленим світлом.
- Раді вітати сміливих землян, які гідно протистояли ворогові, - промовив Трат. – Ми вже пояснювали, що ми обмежені у часі, а тому просимо супроводити нас до місця поховання наших науковців.
- Авжеж, - промовив головний старійшина. – Ми готові вас супроводжувати.
- Прошу пройти на злітно – посадковий майданчик, - перехопила розмову Оля. – Ми покажемо вам місце і залюбки відвідаємо це місце також, оскільки вже давно там не були.
- Ми будемо слідувати за вами, - промовив Трат і разом з колегою направився до свого корабля.