Гості

Кораблі стрімко наближалися до планети Земля.

• Як ти думаєш? – промовив Іван вголос. – Куди ми повинні летіти у першу чергу? На базу до Олі та Кора, чи у фортецю до старійшин?
• Давай подумаємо поки у нас є час, - відповів Яван. – Вони наче і наші пращури, але корабель нам відкрила Оля та Кор. Без них ми не були би зараз тут, а ганяли вовками у пралісі, як і наші односельчани.
• Та наче тааак… - протягнув слово Іван. – Я також так розміркував, але щоб нам не влетіло від старійшин…Вони і весь наш народ можуть образитися.
• Ні, - продовжував Яван. – Я вважаю, що треба летіти спочатку на базу. Оля та Кор краще знають, як треба спілкуватися з інопланетянами. Оля після останньої подорожі світами он скільки привезла корисних речей. Ми змогли відремонтувати нашого корабля. Може і у цих можна буде щось попросити.
• Тоді бери курс на головну базу. Мені здається, що вони все ще там і розбирають залишки після рептилоїдів, - визначився з маршрутом Іван. – А я тим часом повідомлю Олю про наших гостей.

Корабель вийшов з надпростору та включив досвітлові двигуни для переміщення у атмосфері планети.

• Олю, Кор – промовив Іван у мікрофон. – З нами увійшов в контакт Сорак. Ми потребуємо негайної зустрічі. Веземо гостей. Вкажіть місце куди нам летіти.
• Кор на зв'язку, - почулося з гучномовця. – Ми на головній базі. Можете приземлятися на головному майданчику. Наразі там є вдосталь вільного місця. Про яких гостей ти говориш? Про мешканців планети Сорак?
• Ми у космосі під час патрулювання зустріли корабель сораків, - пролунала відповідь. – Вони вступили з нами в контакт бо впізнали свій корабель і виявили бажання відвідати планету. Детальніше все розкажуть самі.
• Цікаво, - підключилася до розмови Оля. – Я також хочу познайомитися з ними. Може це наші потенційні союзники…
• Ми підлітаємо, - промовив Яван. – За кілька хвилин будемо на місці. Корабель гостей слідує за нами.

Оля та Кор вийшли з наукового центру та попрямували на основний злітно – посадковий майданчик космічних кораблів, який розташовувався неподалік наукового корпусу.

Майданчик був не великих розмірів і в основному був розрахований на приймання та відправку пасажирських зорельотів не великого розміру. Транспортні кораблі приземлялися дещо подалі, де і знаходилися шахти та інші господарські споруди.

Яван скерував свого корабля ближче до краю майданчика. Корабель гостей приземлився поруч. Люк, який слугував дверима відкрився і з корабля хвацько вистрибнули Іван та Яван. Вони підійшли до Олі та Кора і стали поруч.

Двері корабля гостей ніби плавно розчинилися у повітрі і у просвіті з'явилася особа не великого зросту у білому костюмі і маскою на обличчі. Особа ступила на землю і за нею прослідувала ще одна особа на вигляд ідентична першій. Обидва гуманоїди зупинилися біля свого корабля та розглянулися довкола. Перша особа подивилася на свою ліву руку і щось натиснула на крихітному браслеті. Корабель, внаслідок таких дій відновив свою цілісність і отвір так само загадково зник, як і з'явився. Особи перемовилися між собою кількома фразами, після чого маски з обличчя були зняті. Прибульці попрямували до делегації землян, які стояли і вже очікували на знайомство з гостями, але на відстані близько трьох метрів вони зупинилися. На браслетах обидвох заблимали одночасно зелена та блакитна крапка. Прибульці глянули на браслети і навели браслети на Івана та Явана. Крапка замигала зеленим кольором. Спрямувавши браслети на Олю, крапка замигала блакитним кольором, а спрямувавши на Кора, крапка блимати перестала і колір змінився на жовтуватий. Прибульці опустили руки з браслетами.

• Вітаємо сміливих і незалежних землян, - промовив той прибулець, який стояв ближче до Івана. – Ми – представники раси, що населяє планету Сорак. Під час пересування маршрутом поблизу вашої системи, ми помітили пілотований корабель, який є власністю нашої раси і були дуже здивовані, що людська раса має генетичний матеріал, який дозволяє керувати нашими технологіями. Не будемо приховувати, що спершу ми подумали, що на борту наші вчені, які дуже давно зникли безвісти разом з кораблем у цьому квадраті.

Прибулець замовк.

• Вітаємо шановних гостей з планети Сорак, - промовила Оля. – Раді бачити і приймати вас на нашій планеті Земля.

Оля та всі присутні злегка вклонилися на знак поваги до гостей.

Інопланетяни у свою чергу підняли зігнуті в ліктях руки на знак привітання та демонстрації відсутності лихих намірів.

Після обміну привітаннями, Оля запросила гостей пройти у центральне приміщення бази де нещодавно прибрали мотлох та все вимили після відльоту рептилоїдів. Приміщення було світлим та просторим. По центру стояв величезний глобус, який імітував планету Земля, на якому були відмічені бази та шахти, а ще шляхи пересування між базами і, ймовірно, маршрути навколоземних супутників. Позаду глобуса знаходилися сходи, які вели до правого та лівого крила будівлі. Справа від глобуса  розмістилися м'які крісла та стіл схожий на журнальний. Ліва частина приміщення ще була порожньою.

• Прошу сідати, - промовила Оля, запросивши жестом гостей до крісел, увійшовши в приміщення. – Моє ім.'я  - Оля. З задоволенням хочу представити вам своїх друзів та соратників: Кор – мій друг та соратник, Іван та Яван – мої друзі та нащадки ваших вчених, про яких ви згадували.
• Моє ім'я Котер. Ім'я мого колеги – Трат, - представився інопланетянин. – Ми одночасно здивовані, що на вашій планеті є нащадки нашого виду та засмучені, що наші вчені зникли. Чи можете ви надати нам доступ до інформації щодо наших вчених та місця катастрофи корабля щоб переконатися у їх загибелі. Ми будемо дуже вдячні за сприяння у задоволенні наших побажань. Ми сподіваємося, що це наше побажання не принесе вам незручностей або неприємностей.