52 Зустріч

Відвідавши короля та королеву, Оля та Кор поверталися у бункер.

- Як тобі ідея Грема щодо сотні бійців? – поцікавився Кор.

- Ідея чудова, - відповіла Оля. – Нам потрібні вмотивовані бійці, а вони саме такі. Шкода, що наша база не може прийняти таку кількість бажаючих вступити до лав спротиву.

- Кого ти плануєш послати до Грема у якості інструктора? – спитав Кор не дивлячись у сторону Олі .

- Я планую це завдання покласти на Рока, - відповіла Оля.

- А чому не Роба? – допитувався Кор.

- У Роба зараз не просте завдання – тримати порядок на літній тренувальній базі, - роздумувала Оля в голос. – Він справляється прекрасно. Особливо, якщо зважити на присутність мефів. Тому не хочу його відривати. А Рок вже навчився багато чого під керівництвом Роба, отже може приступити до проведення тренувань самостійно. Я думаю, що він не буде заперечувати. А ще потрібно відправити жіночого інструктора і за сумісництвом перекладача.

- Я також сподіваюся. Тоді на тренувальну базу? – уточнив курс Кор.

- На тренувальну базу поїдемо торохи пізніше, - заперчила курс Оля. – Ми маємо забрати розвіддані з камер вже сьогодні. Мені дуже кортить подивитися записи.

- Заберемо камери, а вже потім до Рока на тренувальну базу, - погодився Кор.

За плануванням і погодженням подальших дій, подорожуючі непоміно подолали більшу частину дороги.

- На сканері бачу скупчення живих організмів,  - зауважив Кор поглянувжи на екран сканера.

- Тварини? – припустила Оля.

- Не схоже на тварин, - відповів Кор. - Треба трохи наблизитися.

-  В нас яка зброя є? – запитала Оля.

- По два комплекти з усієї наявної, - відповів Кор. – Можеш пошукати під кріслом. Діставай всю, що є. Можливо потрібно буде вступити в конфлікт, якщо нас виявлять.

Оля дістала зброю та розмістила частину по своїх кишенях, а частину передала Корові.

- Це мефи, - промовив Кор. – Ось я   уже чітко бачу. Схоже, що ці тварюки вийшли на полювання.

- Так. Метушаться біля транспорту. Щось носять напевне. Важко зрозуміти, але точно носять бо тіла мають дивний вигин, - міркувала Оля, спостерігаючи за постатями у сканер.

- Я зараз підберуся до них ближче і займу позицію для зручного спостереження, - пошепки промовив Кор.

- А ми не надто близько стали? По запаху вони нас не виявлять? - висловила побоювання Оля.

- Вітер дує з півночі на південь, а вони знаходяться східніше від нас. Отже, запах до них не дійде, - заспокоїв Кор. – Що ж ці мерзотники тут роблять серед ночі?

- А закинута шахта далеко? Наші друзі в безпеці? – хвилювалася дівчинка.

- Шахта далеко. Не схоже на те, щоб наші ліки аж сюди прийшли на полювання, - заспокоїв Кор. – Подивимося, що відбуватиметься далі…

Мефи метушилися біля транспорту далі.  Вони виносили якісь предмети круглої та квадратної форми, складали їх один на один, тягнули та розмотували, крутили та переміщували. Одним словом – робота кипіла.

- Шкода, що ближче підійти не можна, - зітхнула Оля з розчаруванням. – Так би, може, вдалося щось роздивитися.

- А ще краще підійти та спитати, - спробував пожартувати Кор.

- Це ти добре підмітив, - посміхнулася дівчинка, оцінивши влучний жарт Кора.

Оля вдивлялася в монітор, намагаючись зрозуміти чим зайняті вороги.

- Дивись, а це ще хто? – зауважила вона, показуючи пальцем на жовто – гарячі постаті, що з'явилися на моніторі.

- А це вже не мефи, - припустив Кор. – Можливо це ті на кого мефи вчиняють полювання.

- Мабуть, що так. Вони не підозрюють про наближення загрози. Якась дуже спокійна поведінка. Чи не так?

-  Підтверджую. Починає вимальовуватися картина, - відповів Кор.

- Я здогадалася! – пошепки вигукнула Оля. – Мефи почали полювання на печерних людей! Пам'ятаєш, що нам про них розповідали ліки?

- Так. Це та сама місцевість. За кілька кілометрів звідси було селище ліків. – погодився Кор.

- Уних катастрофічно не вистачає робочої сили, - резюмувала Оля. – А скільки тут осіб цієї погані?

- П'ятнадцять. Маєш план? – поцікавився Кор.

- Якщо зайдемо з тилу, то можемо завадити викраденню. Вони вишикувалися у якусь шеренгу. Бачиш?

- Ти хочеш напасти? – перепитав Кор.

- Хочу, - твердо відповіла Оля. – Мені дуже шкода цих людей, тому пропоную обговорити наступне.

- Говори, - відповів Кор та весь перетворився на слух.

Оля коротенько переповіла план нападу тицяючи защораз пальцем то в одну, то в іншу частину сканера.

- Можуть бути несподіванки, але вцілому план хороший. – схвалив Кор. - Поїхали!

- На полі бою завжди є несподіванки, - відповіла Оля. – Треба вчитися керувати ними.