51 Меркола

- Лікаря! Негайно! – рявкнув Мус, як тільки перший гравіцикл вплив у ворота. – Хутчіш знімайте всіх з гравіцикла та кладіть просто тут! Мерщій!

Мус нервував і гарячкував. Він був розлючений, як ніколи.

Контерва! Іо леміс трада! – лаявся він відчуваючи і злість, і безпорадність.

На шум у дворі вийшов і Мук.

- Що сталося? – спитав він Муса з тривогою.

- Наші потрапили в засідку людиноподібних. Одного ми втратили, а інші лежать без свідомості…- з гіркотою в голосі повідомив Мус.

Лікар, який прибіг на вигуки оглядав лежачих на землі. Він піднімав повіки та дивився в очі, тримав за шию та підіймав голови лежачих. Дивні, здавалося на перший погляд, рухи лікаря давали йому найкращу інформацію про стан потенційного хворого. На огляд пішло не багато часу. Вже за хвилин двадцять лікар оголосив результати обстеження:

- Наші працівники сплять. Але сон настав у результаті дії якоїсь невідомої для мене речовини. Стан організму на даний момент не викликає занепокоєння. Але я хотів би поспостерігати за перебігом сну для уникнення важких наслідків можливої інтоксикації. Тому прошу перемістити сплячих у шпиталь для проведення додаткових досліджень з метою виявлення можливої отрути або речовини, що спричинила тривалий сон.

- Так, лікарю. Як накажете, але після отримання результатів, зробите звіт. Переносьте, - Мук дав команду перемістити сплячих в госпіталь. – А ти, Мус, давай до мене. Розкажеш, що там сталося.

Трохи заспокоївшись, Мус розповів все, що бачив в моніторі дрона і все, що бачив на власні очі. Розповів про малого втікача, якого залишив у норі людиноподібних, щоб той також виспався.

- Контерва! – вилаявся Мук і собі, нервово міряючи кімнату кроками. - Загалом ти правильно вчинив, що залишив малого під наглядом. Ти сядеш зараз за монітор і продовжиш спостереження.  Я хочу знати все про місце куди він повернеться. Судячи з того, як з ним поводилися, він не їх родич, а значить людиноподібних навколо нас блукає чимало.

- Вони навіть не людиноподібні. Люди були іншими на вигляд. Це – конаки, - зауважив Мус. – Огидні створіння!

- Конаки! – погодився Мук. – Це порівняння найкраще підходить. І тим не менше. Ми не можемо їх просто знищити. Нам потрібна робоча сила. Не важливо яка. Ми їх заженемо в шахту і вони там будуть працювати без виходу на гору. Це пересторога від втечі.

- Хороший варіант, - погодився Мус.

- Ти давай сідай і слідкуй за малим, а я  тим часом зберу групу для злійснення облави.

- Як накажете. Дозвольте йти? – виструнчився Мус.

- Виконуй, - відповів Мук та підвівся.

Мус зник за зачиненими дверми.

Залишившись наодинці, Мук почав розмірковувати над проблемою:

- Може доповісти Мугові і попросити у нього підкріплення? Чи промовчати і діяти самостійно? Муг останніми днями навіть не питає про справи на базі. План по видобутку я виконую… Нових втрат не було, крім сьогоднішнього інциденту. А виконання плану – це головне! Отже – я дію самостійно? Так. Самостійно.

Пазл в голові Мука склався.

- Ріка до мене! – гаркнув Мук секретареві в комунікатор.

- Слухаюсь, - прозвучало на іншому кінці.

І вже за кілька хвилин на порозі кабінету Мука стояв Рік.

- Дозвольте увійти? – спитав Рік.

- Заходь, - відповів Мук і показавши рукою на стілець, запросив Ріка сісти. – Розмова ось про що. Ти вже занаєш про те, що на нашу групу напали і ми втратили одного працівника.

Рік кивнув головою на знак згоди і продовжив зберігати мовчання.

- Я хочу, щоб ти очолив групу, яка має здійснити облаву на конаків. Вони сидять у нас під носом. У сьомому квадраті. Мус зараз шукає їхнє селище. Як тільки будуть координати селища, ти візьмеш всіх вільних осіб і виїдеш на місце їх поселення, щоб взяти всіх в полон. Ми повинні позбутися цих створінь на свободі і отримати їх, як працівників в шахті. Старайтеся їх не калічити, бо тоді з них будуть кепські працівники. Візьмеш зброю, що привезли вчора і виставиш на знерухомлення противника. Зрозуміло?

- Так, - промовив Рік. – Дозвольте йти?

- Йди, - відповів Мук і махнув рукою.

- Ось так…Справи по-тихенько пішли у правильному руслі. Тепер вся надія на Муса. Він має знайти тих створінь, - розмірковував Мук, сидячи у кріслі та нервово посмикуючи хвостом.

Мус, вийшовши з кабінету начальника, направився в центр спостережень та відеонагляду та всівся за монітор дрона щоб продовжити спостереження.

- Щось змінилося з моменту мого відлучення? – спитав він чергового.

- Ніяких змін не виявлено. Дрон положення не міняв, тому картинка у тому ж ракурсі, - доложив черговий.

Мус втупився в екран в надії помітити хоч якісь зміни. Але нічого не було помітно. Той самий пейзаж, ті самі ж тіла вбитих конаків.

Сонце  поволі розпочало рухатися до лінії горизонту, коли з нори  висунулася маленька постать та почала розглядати все навколо. Голова покрутилася в різні сторони, завмерла на кілька хвилин і лише потім з'явилося худеньке тіло.