47 Розвідка

Ранок наступного дня був теплим і сонячним.

- Що ми сьогодні робитимемо? – поцікавилася Оля у Кора, що як завжди сидів за столом та щось майстрував.

- Сьогодні ввечері планую поїхати на базу окупантів та оглянути територію, що буде у нашому володінні найближчим часом, - відповів Кор. – А ти щось хотіла сказати чи просто так спитала?

- Я просто спитала. Я поїду з тобою, бо надзвичайно цікаво подивитися, як живуть ці нелюди, - промовила дівчинка.

- Тоді готуйся на вечір. Поїдемо…- погодився Кор.

- Гаразд. Я сьогодні займуся вивченням військової справи.

- Правильно. Тобі це потрібно знати щоб захопити базу без жодного пострілу, - підтримав  бажання Олі Кор.

- Десь я читала, що справжнє мистецтво ведення війни – це виграти її ще до початку.

     - «Сто разів вступити в бій і сто разів перемогти - це не краще з кращого; краще з кращого - підкорити чужу армію, не вступаючи в бій». Сунь - цзи, «Мистецтво війни», - процитував Кор.

- Саме це я колись читала, та не запам'ятала добре, - визнала свої прогалини у навчанні Оля.

- В тебе є можливість вивчити все, як слід, - промовив Кор.

- Не знаю правда, як мені це допоможе в нашій ситуації…- замислилася Оля, сідаючи до столу.

- Ви – люди, дуже винахідливі істоти, на відміну від синтетичних створінь. У вас завжди є якийсь козир десь у рукаві, про який ви згадуєте у найкритичніші ситуації, тоді коли вже здається, що виходу нема, - почав було Кор.

- А до чого ти це все говориш? – не зрозуміла Оля.

- До того, що ти знайдеш вихід у цій ситуації з мінімальними втратами особового складу, - відповів Кор якось замислено. – Спробуй спланувати захоплення бази…

- Ого! – вигукнула Оля. – Я ж не військовий стратег.

- А ти вивчи мудрість і уяви себе стратегом. Це просто, - відповів Кор та занурився знову у якісь обчислення.

- Хм… Треба спробувати. Може щось і вийде…- промовила Оля сама до себе, взяла планшет та сіла на ліжку щоб розпочати вивчення.

Вивчаючи битви та тлумачення їх військовими експертами, Оля й не помітила, як день майже добіг кінця.

- Ти так захопилася читанням, що навіть не обідала, - дорікнув Кор.

- Я просто не хотіла їсти. А ти мені чомусь нагадав тата…- Оля подивилася на капсулу для тата, яка все ще стояла у бункері.

- Тато завжди тобі нагадував, що ти не слідкуєш за своїм харчуванням. А тепер я нагадую, - відповів Кор та поставив на стіл тарілку з вечерею. – Тобі треба поїсти, бо за кілька хвилин ми вирушаємо.

- Добре. Як скажеш, - погодилася Оля і сіла за стіл.

Дівчинка вкотре збагнула, як сильно вона сумує за батьком.

- Що ти там змайстрував? – спитала Оля пережовуючи поспіхом їжу.

- Я вдосконалив нашого дрона – шершня. Поставив йому камеру нічного бачення. Ми ж збираємося зазирнути в логово цих звірів…- промовив Кор.

- Логічно, - відповіла дівчинка. – А подарунок для них відправимо?

- Відправимо. Я підготував камеру з мікрофоном. І не одну. Розкидаємо по території і будемо у курсі подій, - відповів Кор.

- А передавачем що служитиме?

- Не буде передавача. Через якийсь час зберемо камери і подивимося, чим вони займаються.

- Тоді йдемо. Я вже готова,- поспішила Оля вискочити з - за столу та попрямувати до виходу.

Вечір був спокійний та місячний.

Оля та Кор вмостилися в гравік та попрямували до бази номер двадцять – до лігва своїх ворогів.

Гравік то петляв між деревами, то виходив на відкриту місцевість…

Минуло всього кільканадцять хвилин, як на обрії з'явилася сяюча крапка, яка збільшувалася по мірі наближення до неї, допоки не перетворилася на величезну споруду, яку населяли і раби, і їх поневолювачі.

База, як і розповідали втікачі, була добре огорожена. Паркан висотою метрів зо два оточував кілька будівель, що знаходилися на території.

Кор припаркувався у лісовій міцевості, знаючи, що у мефів працюють камери зовнішнього спостереження. Він дістав свого дрона, підчепив до нього першу камеру та підняв у повітря.

Шершень спершу покружляв біля господаря, а потім повернув та полетів у напрямку до бази.

Зйомка та передача інформації розпочалася негайно.

При підльоті до воріт бази було зафіксовано, що камери зовнішнього спостереження розташовані на відстані близько десяти метрів одна від одної. Над ворітьми та хвірткою також прикріплено по камері. А от за ворітьми камер значно менше. Всього чотири, які прикріплені до центральної будівлі з чотирьох сторін.

Вартовий, який сидів біля воріт, не сильно переймався чергуванням. Він дрімав. Про  це свідчило його розмірене дихання і сопіння. Дрон трохи покружляв біля сплячого вартового, потім приземлився на його плече. Реакції від мефа не послідувало, тому дрон піднявся у повітря та полетів шукати вартових, що обходять територію. Прийшлося кілька разів пролетітися по кругу, аби виявити місце, де вони перебувають після патрулювання.