43 Портал

Оля прокинулася досить рано. Крізь прозорий купол в кімнату ще не проникло світло нового дня. Оскільки у королівських покоях ще було тихо, вона спробувала заснути повторно.

Після чергового перерахунку слоненят, їй все ж вдалося зануритися у країну сновидінь повторно. Ранковий сон нагадував екшн. Їй снилися істоти схожі на піратів з пов'язками на головах, котрі кудись бігли вимахуючи палицями, морські хвилі рожевого кольору, котрі гойдали кораблі, майже прозорі істоти з блакитною шкірою, які були трішки схожі на людей, дивовижні тварини,  чудернацькі птахи, квіти, які були схожі на медуз і могли літати. І все це розмаїття життя кудись мчало, щось вигукувало та намагалося сховатися якнайдалі від її очей.

Цей чудернацький сон перервав легенький стукіт у двері. Оля здригнулася.

• Заходьте! – вигукнула вона, вкриваючись легким покривалом зітканим із стебел невідомих рослин.
• Доброго ранку, - привіталася покоївка. – Мене направив король, щоб допомогти Вам зробити водні процедури та одягнутися. А ще я хочу почистити Ваш одяг, під час Вашого купання.
• Дуже дякую, але я це звикла робити самостійно, - спантеличено відповіла Оля.
• Як забажаєте. Я можу відвести Вас до купальні, а все решту Ви зробите самостійно, - погодилася покоївка і поклала шматок тканини перед дівчинкою. Тканина була схожа на те покривало, яким вкривалася дівчинка, тільки менший за розміром.
• Дякую. А супровід до купальні мені все ж знадобиться, - погодилася Оля та накинула на плечі сорочку, яку теж принесла покоївка. Сорочка саме і призначалася для того, щоб одягти після водних процедур.

Біля теплої річки було безлюдно. Оля швиденько скинула сорочку та пірнула у річку. Такого блаженства вона не відчувала тисячу років. Вода огорнула її тіло приємним теплом і легенько лоскотала під час плавання. Потік води змив решту сну з його  ранковими пригодами - примарами.

Витершись рушником і одягнувши сорочку, Оля піднялася на майданчик очікування. Там вже на лавах сиділо декілька чоловіків і Івон, бо сьогодні був чоловічий день, але для гості зробили виключення та дозволили поніжитися у купальні без дотримання черговості.

• Привіт, Олю! – вигукнув Івон. – Як сьогодні вода?
• Найвище блаженство! – відповіла Оля нахвалюючи і воду, і купальню.
• Піднімайся на гору! Я скоро! Король чекає нас на сніданок, - вигукнув Івон та попрямував вниз до води.

Одягнувши свій буденний одяг та заплівши волосся у косу, Оля була готова до зустрічі з королем.

Сніданок тривав значно менше часу, ніж вечеря. На сніданок подали свіжий сир з фруктами та медом, та сквашене молоко, яке за смаком та консистенцією було схоже на ряженку.

• Дякую. Дуже смачний та здоровий сніданок. Натуральні продукти мають значну перевагу над реплікованими, - зауважила Оля.
• На здоров'я, - відповів король. – Ми не зовсім розуміємо слова реплікованими, але впевнені, що їжа наситить Вас та дасть можливість цікаво провести час до обіду. Що ви сьогодні оглядатимете?
• Оля має бажання подивитися нашу кузню. То ж ми туди. А потім зможемо вийти на поверхню. Згода? – промовив принц та подивився на дівчинку.
• Цікава програма, - відповіла Оля та подивилася на короля.
• Тоді приступайте до виконання свого плану, - промовив Грем та піднявся зі стільця.

Оля та Івон піднялися також і після легкого поклону, розійшлися кожен у своєму напрямку.

Пройшовши тунелями, які освітлювалися світлячками, значну відстань, Оля почала відчувати підвищення температури повітря:

• Мабуть ми наближаємося до місця призначення.
• Так. Зараз будуть ворота за якими розпочинається королівство вогню.

Зробивши ще декілька поворотів, Оля та Івон зупинилися перед металевими ворітьми, що закривали прохід далі.

• Це вхід у майстерню, - промовив Івон та з силою потягнув стулку воріт на себе.

Двері прочинилися зі скрипом.

Пройшовши ще кільканадцять метрів, Оля почула почула звук стукоту металу о метал. Це вже працювали люди, виготовляючи зброю та господарські інструменти.

Температура повітря все підвищувалася з кожним кроком руху до низу. Звуки ставали все голоснішими.

Пройшовши черговий поворот, у обличчя Олі вдарило надзвичайно гаряче повітря, а очам відкрилося надзвичайне видовище.

Кузня мала вигляд невеликого приміщення у якому знаходилося кілька витесаних з каменю столів різного розміру та призначення, кілька лав. На стінах висіли вже виготовленні знаряддя праці та зброя. У кутку стояли мішки з піском та глиною, гаки та ковші на довжелезних ручках. У центрі приміщення був основний робочий стіл на якому і обробляли молотками та щипцями розпечений метал. Завдяки умінню ковалів та наковальні  гарячий  метал з безформних предметів перетворювався в лопати, мечі, наконечники стріл та всі необхідні предмети для будівництва, ремонту чи ведення господарства.

• А де ви розплавлюєте метал?  - поцікавилася Оля.
• Ось тут, - відгукнувся один з ковалів та трішки прочинив маленькі дверці у низу стіни, що мала червоний колір. – Ось так...