42 У гостях

Після від'їзду королеви та Кора, Оля вирішила краще оглянути селище та познайомитися з побутом мешканців.

• Що ти мені готовий показати у твоєму селищі? – звернулася вона до Івона.
• А що ти хочеш побачити? – спитав хлопець. – Я готовий показати геть усе.
• Тоді давай розпочнемо з підземної річки, яка вам слугує банним комплексом, - запропонувала Оля.
• Пішли. Там тобі сподобається. Сьогодні саме жіночий день, тож ти можеш навіть покупатися у теплій воді. Пішли…- промовив Івон та підхопив смолоскип, що висів на стіні.

Дорога до підземної річка була вузькою та стрімко опускалася вниз. Іноді вона була схожа на  серпантин, іноді переходила у сходинки.

На зустріч Олі йшли діти, дівчата та дорослі жінки. Дітвора галасувала та бігла навипередки один одного, дівчата розправляли мокре волосся, намагаючись швидше його висушити, а жінки несли у плетених корзинах речі з яких все ще капала вода.

• Привіт, принце! – почувся голос за спиною.
• Привіт Гоя, - відповів принц на привітання. – Ти йдеш купатися?
• Так. Йду. А ти що тут робиш сьогодні? – запитала Гоя, роздивляючись Олю. – У нас гостя?
• Знайомся. Це Оля. Вона гостюватиме у нас кілька днів, - відповів Івон. – Ти можеш провести її до річки?
• Дуже раді гостям. Я – Гоя, - відповіла дівчина. Івон - мій родич. Пішли разом до води. Івон зачекає нас на майданчику для відпочинку. Це тут поруч.

Пройшовши ще кільканадцять кроків вниз, група вийшла на невеличкий майданчик на якому стояло декілька лав.

• Я вас тут зачекаю, - промовив Івон та сів на лаву.
• А ми йдемо далі. Сьогодні чоловікам туди не можна, - звернулася Гоя до Олі та взяла її за руку.

Дорога перетворилася на сходинки і за ще одним поворотом перед очима Олі відкрилося приміщення для купання.

Приміщення було витесано з каменю у вигляді куполу, вершина якого ховалася у верхніх шарах породи. Під цим куполом протікала річка, вода якої трохи парувала, але пара не заважала дихати, бо підіймалася у верхню частину куполу де і зникала.

Річка мала не швидку течію і витесане у камені русло. Вода брала початок у кам'яній ущелині і трохи розлившись у місці для купання, знову ховалася у скалі, створюючи невеличкий гуркіт.

• Яке гарне місце! – з захопленням вигукнула Оля. – Тут так тепло, але дихається дуже легко!
• Наші майстри добре потрудилися, обтісуючи камінь, щоб вийшло зручне місце, - відповіла Гоя.

Оля зняла взуття та верхній одяг і зайшла у воду. Течія легенько обіймала та полоскотала шкіру дівчинки.

• Дуже комфортна температура. Вона завжди тут така?
• Вода постійно має таку температуру. Тут купають навіть новонароджених. Для них відведено спеціальний день, коли тут порожньо.
• А вода безпечна для них?
• Вода навіть має лікувальні властивості. Сюди приходять полежати люди з хворобами хребта та кісток.
• Я вже знаю, що це за річка! – вигукнула Оля. – Такі води колись добували на Закарпатті та подавали у санаторії…Вона така ж коричнева та трохи солона.

Гоя хоч і не зрозуміла про що говорила Оля, але і не допитувалася.  Вона швидко зняла з себе одяг та почала приймати теплу ванну, насолоджуючись легким лоскотанням цілющої води.

• Я вже піднімаюся на гору! – гукнула Оля Гої. – Дякую за компанію!

Гоя помахала Олі рукою та продовжила плавання.

• Ну як тобі наша річка? – спитав Івон, коли Оля піднялася на майданчик для очікування.
• Це просто феноменально! – вигукнула задоволена дівчинка. – Місце облаштовано майстерно. Ні тобі пари, ні вологих стін, басейн для плавання ідеально витесаний… Тепло і комфортно.
• Я дуже радий, що тобі сподобалося, - промовив Івон всміхаючись. – Тепер куди йдемо?
• Давай на кухню, а потім в кузню, - запропонувала дівчинка.
• Тоді йдемо. Зараз там вечерю готують. Але кузню будемо дивитися завтра, - відповів Івон. – Батько запрошує тебе повечеряти разом з ним.
• Тоді йдемо…- погодилася Оля.  – Вказуй маршрут.

Івон пішов вперед, а Оля, милуючись світлячками, яких тут були мільйони, йшла слідом. Світлячки настільки щільно обліпили стіни, що блакитне сяйво, котре випускалося їхніми тілами, так добре освітлювали тунель, що факел не був потрібен. Створювалося відчуття якоїсь казки або проникнення у потойбіччя. Здавалося, що за наступним поворотом стоятиме фея з чарівною паличкою, яка начаклує багато приємного дива.

Близько півгодини прийшлося мандрувати казковим лабіринтом, щоб потрапити до зони приготування їжі. За час переходу, Оля помітила, що температура у тунелі, який вів до кухні дещо підвищилася.

• Тут значно тепліше, - зауважила Оля, ступаючи лабіринтом.
• Тут ще комфортна температура, бо ми знаходимося далеко від вогняної ріки. Ось там біля самої річки - пекельна спека, - заперечив Івон. – У нас у кузні працюють справжні герої, бо витримувати жар вогняної річки може не кожен.
• Вони, мабуть, працюють там не довго? – поцікавилася Оля. – Знаходження тривалий час у критичній температурі шкодить здоров'ю. Чи не так?
• Все так. Вони працюють кілька годин, але щодня. Працювати з рідким металом складно і небезпечно. Взимку, коли верхні печери охолоджені, працювати легше, бо вони забирають велику кількість тепла, а от влітку, коли нагорі стоїть спека, наші ковалі не працюють взагалі, а вхід в кузню закривають каменем, - поінформував принц.
• Дуже розумний підхід до справи, - зауважила Оля.