41 Королева

Кор мчав нічними просторами, вичавлюючи з гравіцикла всю його потужність.

Королева сиділа поруч і не видавала жодного звуку.  Її корпус у кріслі дещо похилився і здавалося, що вона втратила свідомість і якби не ремені безпеки, то вона би випала з транспортного засобу.

- Ось ми вже на місці, - промовив Кор, звернувшись до королеви. – Зараз опустимося в бункер і почнемо лікування.

Королева не відреагувала на слова, лише трохи привідкрила очі.

Поставивши гравіцикл під купол, Кор підхопив королеву на руки та спустився у бункер.

- Ось так, - сказав він сам до себе і поклав хвору на операційний стіл.

Жінка не видала жодного звуку.

Провівши всі необхідні підготовчі процедури, Кор почав сканувати тіло хворої щоб більш точно визначити хворобу. Посканувавши та провівши всі необхідні лабораторні дослідження, Кор встановив, що його попередній діагноз підтвердився і потрібно було робити негайне оперативне втручання.

Прооперувавши хвору, Кор зайнявся своїми справами, постійно наглядаючи за тиском, серцевим ритмом та температурою. Завдяки винаходам, курс реабілітації мав пройти за один або два дні. Тому вже завтра після обіду, хвора мала відчути суттєве полегшення.

Зробивши оперативне втручання, погляд Кора спинився на одязі королеви, який лежав біля операційного столу. Піднявши його та оглянувши, Кор відмітив про себе:

- Одяг трохи зношений. Треба зробити їй новий одяг, який би підкреслював статус королівської особи. Та й королю щось у подарунок треба відвезти…

Зробивши креслення швейної машини, Кор почав виготовляти деталі і вже через кілька годин швейна машина була готова.

- Тепер черга за тканиною. Зараз треба вибрати матеріал, гідний королівської особи, - подумав Кор та почав чаклувати біля реплікатора.

Реплікатор слухняно видавав сувій за сувоєм: ситець, шовк, сатин, атлас, крепдешин, гепюр, парча, гудзики, нитки, голки, ножиці.

Минуло ще кілька годин і нове плаття королеви висіло на вішалці. Крій плаття Кор взяв з фотографій одягу королев епохи Людовіка. Костюм короля нагадував костюм самого Людовіка, але дещо спрощений.

- Здається, що це їй сподобається, - подумав Кор і почав шити одяг для Івона.

Минуло ще кілька годин і королева поворухнулася.

Кор підійшов до неї та нахилився над приладами. Тиск стабілізувався, температура прийшла до норми, серцевий ритм був стабільний про що свідчила правильна стала траєкторія на моніторі.

- Вітаю, - промовив Кор, дивлячись на обличчя королеви. – Як Ви себе почуваєте?

Королева знову поворухнулася та відкрила очі.

- Добре. Де це я? – промовила хвора та спробувала поворухнути рукою. – Що зі мною?

- Я Вас прив'язав, щоб операція минула благополучно, - промовив Кор та почав звільняти руки від ременів. – Ось так краще. Не робіть тільки різких рухів. Добре?

- Добре, – погодилася королева та потерла занімілу руку.  – Можна ще ноги відпустити бо я їх майже не відчуваю через оніміння.

Кор відстібнув всі ремені і королева почала рухати ногами, стараючись не міняти загальну позу.

- Так краще? – знову спитав Кор.

- Краще. Розкажіть мені, будь – ласка, де я знаходжуся і що зі мною було?

Кор коротко розповів історію знайомства та лікування.

- Зараз я відчуваю себе так, наче ніколи не була хворою. Мені легко і я хочу їсти.

- Прекрасно! – вигукнув Кор. – Зараз я зроблю Вам першу порцію їжі. Як на рахунок курячого бульйону?

- Давайте, - відповіла королева. – Коли я можу підвестися і де мій одяг?

Королева стиснула в руках край простирадла.

- Ось Ваш одяг, - Кор подав королеві її новий одяг та допоміг підвестися.

- Але це не мій одяг, - заперечила королева.

- Це подарунок від мене. Приміряйте, будь – ласка, - наполягав Кор.

Королеві нічого не залишалося, як прийняти подарунок та одягнути його.

- Ви виглядаєте незрівнянно! – зробив комплімент Кор.

Королева справді виглядала чудово. Струнке тіло вигідно підкреслив корсет. Білі мереживні комірці обрамляли декольте та руки, а спідниця, що складалася з кількох шарів, розширювала низ плаття, створюючи невеличкий купол. Стриманий попелясто синій колір атласної тканини вигідно поєднувався з рудим волоссям. Туфлі такого ж кольору, що й плаття, сиділи на ногах бездоганно.

- І для завершення Вашого неповторного образу прийміть у подарунок ось це, - Кор одягнув на голову королеви діадему прикрашену самоцвітами.

- Це я? - спантеличено спитала королева дивлячись на своє відображення у дзеркалі. Найкраще, що вона коли - небудь одягала, були добре оброблені шкури тварин. Та й усі мешканці королівства одягалися так само.

- Це – Ви, ваша величність, - відповів Кор, вклоняючись. – Можу я дізнатися Ваше ім'я?

- Моє ім'я – Марлена, - відповіла королева.