37 Поповнення

Нові союзники радо зустріли гостей у своєму новому домі. Старійшини радо привітали прибулих та запросили до приміщення.

• Які у вас новини сьогодні? – запитав головний старійшина. – Сподіваюся, що ви знайшли те, що шукали…
• Ми оглянули чимало території де сподівалися хоч щось знайти. Проте, домівку нам все ж вдалося знайти у зовсім несподіваному місці, - почала розмову Оля.
• Що ж це за місце? І де ви мандрували? – зацікавився старійшина. – Розказуйте все, що знаєте.

Поки Оля та Кор переповідали всі свої пригоди у нових старих місцях до приміщення увійшов Іван і тихенько став у кутку кімнати, прислухаючись до захоплюючої розповіді гостей.

• Я приємно здивований тим, що окрім нас у цьому світі ще є люди, які вижили у складних умовах та пристосувалися до існування у ньому, - резюмував старійшина. – А щодо вашої когорти, то наш народ готовий вступити в ряди борців з окупантами. І ми вже маємо не один десяток бажаючих пройти навчання. Що скажеш, Іване?
• Новою зброєю оволоділи не тільки всі особи чоловічої статі, але і жіночої також, - відповів Іван. – Група бажаючих продовжити оволодівати військовим мистецтвом нараховує двадцять осіб обох статей. П'ятеро дівчат та п'ятнадцять хлопців. Зможемо вже сьогодні відправитися до тренувального табору.
• Чудова новина! – вигукнула Оля. – Ми зможемо вас туди переправити вже сьогодні ввечері. Так Кор?

Кор ствердно похитав головою.

• А як стосовно фортеці? Коли ви плануєте розпочати ремонтні роботи? – поцікавився старійшина. Нам тут трохи не зручно…От я і наполягаю. Ми можемо дати своїх майстрів. А ось інструменти за вами…
• Я виготовлю потрібні інструменти, а ось купол - невидимку туди перенесемо з шахти, - запевнив Кор. - Але майстри будуть працювати якийсь час без прикриття.
• Ми готові ризикнути, - промовив старійшина. – Ремонтні роботи можемо розпочати негайно.
• Тоді вчинимо так. Роб та Іван заберуть новобранців та відвезуть на тренувальну базу, а я завтра привезу вам інструменти та деякі будівельні суміші для проведення ремонту, - запропонував Кор. – Всі згодні?
• Згодні. Але перед від'їздом не завадить трохи підкріпитися. Можемо запропонувати смажену дичину…- сказав старійшина та жестом запросив гостей вже до накритого столу в кутку кімнати. – Їжа у нас скромна, але пропонуємо від усього серця.

Оля сіла до столу та взяла шматок смаженої перепілки.

• Яка смакота! Тисячу років не куштувала нічого подібного…- вигукнула Оля прожувавши шматок печені.
• На здоров'я, - відповів старійшина, явно задоволений тим, що страва смакувала дорогій гості та й собі поклав шматочок печені до рота.

Закінчивши вечерю, Оля, Кор та Іван сіли у гравіцикл та помчали на тренувальну базу.

• Цікаво як там наші мефи… Сподіваюся, що вони все ще живі, - висловила припущення Оля.
• А хто такі мефи? – поцікавився Іван.

Оля коротко розповіла історію зустрічі з рептилоїдами та переміщення їх на тренувальну базу.

Іван слухав розповідь з кислим обличчям. Йому не подобалася ідея проживання з ворогами у одному приміщенні, але переконання Кора були вагомими і у нього не залишалося вибору, як тільки погодитися з такою перспективою.

На тренувальній базі саме завершили вечерю і всі мали кілька годин вільного часу перед відпочинком.

• Доброго вечора, - привіталася Оля, увійшовши у центральне тренувальне приміщення де знаходився Роб.

Роб зрадів зустрічі та, зобразивши посмішку, кинувся назустріч гостям.

• Одразу до справ. Як минув день? Як наші мефи? – запитав Кор.
• Поводять себе тихо. Тренуються старанно. Зауважень нема. Але вони якісь обособлені. З нами майже не спілкуються. Тільки між собою, - відповів Роб.
• Може тому, що новенькі і не звикли до такої компанії, - висловив припущення Кор.
• Вони вже тисячоліття у такій компанії, - невдоволено відповів Роб.
• Не кривися, Робе. Зараз я спробую виявити їх уміння методом тику. Може вони щось уміють таке, що нам згодиться. Поклич їх сюди. Я хочу влаштувати поєдинок,  - промовив Кор.

За кілька хвилин мефи вже були у тренувальній залі.

• Ну що? Позмагаємося? – запропонував Кор рептилоїдам. – Покажіть свої вміння…
• Як накажеш. – відповів Мул та не зволікаючи кинувся на суперника.

Метким ударом хвоста, виконаним у стрибку з поворотом вдалося порушити рівновагу Кора. Кор похитнувся, але все ж встояв та відскочив у бік, ухиляючись від  удару кулаком справа. Удар зліва, блок, контрудар. Стрибок, удар справа, блок, контрудар…Кор раз за разом блокував град ударів, які сипалися на нього та наносив контрудари, займаючи вигідну позицію. Мул атакував швидко та напористо. Удари сипалися звідусіль. Працювали руки, ноги, хвіст. Кор захищався та ухилявся. Стійка, блок, стрибок, блок, знову стрибок, поворот. Мул тримав досить високу інтенсивність атаки, але і не забував про захист.

• Ти природжений боєць! – вигукнув Кор, черговий раз блокуючи удар Мула. – У вас у всіх така підготовка?
• Майже у всіх тих хто працює над собою. Але є і такі хто не полюбляє тренувань, а обирає відпочинок, - відповів Мул трохи знизивши інтенсивність ударів.
• Мак, підключайся і покажи свої вміння, - запропонував Кор, вже вивчивши всю техніку ведення бою противником. – Мул, можеш відпочити.