28 Зброя

Після того, як за нічними гостями зачинилися ворота, мешканці селища обступили Івана та коробку зі зброєю, яка стояла біля нього.

Першими до Івана кинулися мама і тато. Мати обняла сина:

- Синку, як же ти змінився з моменту останньої зустрічі!

- Ти змужнів і став зовсім дорослим! – зауважив батько. – Розповідай нам швидше, як тобі там живеться…

Старійшини жестом запросили Івана до приміщення, де вони проводять наради.

Іван підхопив коробку та пройшов у кімнату старійшин. Поклавши ношу на підлогу, Іван розпочав свою розповідь:

-  Частину моєї історії ви вже знаєте. Я розповідав при попередній зустрічі. Зараз я б хотів запросити сюди людей, які будуть користуватися зброєю, бо саме для них вона виготовлена.

- Тут нема сторонніх осіб. В кімнаті знаходяться саме такі люди. Розпочинай…- промовив старійшина. – Батьки також можуть залишитися.

- Ось це флаутрон, - розпочав Іван, дістаючи з коробки перший вид зброї. Ця зброя добра у застосуванні, коли треба взяти полоненого. Отрута знерухомлює ворога і він втрачає свідомість.

Іван розповідав по черзі про кожен вид зброї та про заходи безпеки щодо неї.

Вже було далеко за опівніч, коли знайомство з новинками закінчилося.

- Добре, Іване. Ти все докладно розказав. Завтра вранці треба розпочати перевірку знань та розпочати тренування по стрільбі, - запропонував старійшина.

Всі погодилися та розійшлися на відпочинок.

Ранок видався теплим та сонячним.

Іван прокинувся з першими променями сонця. Він вийшов на подвір'я та пройшовся по периметру. Треба віддати належне мешканцям. Двір був охайно прибраним. Під стіною стояли макети для стрільби. Вартові були на місцях та пильнували навколишню територію.

- Привіт, Іване! – почув Іван тихе, але радісне привітання своїх друзів Марка та Левка. – Тебе не впізнати… Ти дійсно став іншим. Ми навіть не змогли вчора поговорити з тобою. Може сьогодні? Ти надовго до нас?

- Привіт, друзі. Я буду тут кілька днів, напевне. За мною приїдуть.

- Оце вже діло! Сходимо на нічне полювання сьогодні? – запропонував Левко.

- Сходимо. Я давно вже не користувався арбалетом. Трохи скучив навіть…

- То що ти там робиш? – почав розмову Марко. – Як тобі там?

- Мені там дуже подобається. Там нас багато. Оля та Кор організовують облави та викрадають мутантів. Ми всі разом живемо, навчаємося та тренуємося. Скоро будуть змагання з рукопашного бою на приз.

- А що таке приз? – поцікавився Левко.

- Приз – подарунок. На цей раз це буде іменна зброя. Її зробить Кор і викарбує якісь слова та ім'я власника.

- А справді це цікаво. Я теж хотів би отримати таку зброю. Блискучу та зручну…- зауважив Марко.

- А ще що ви робите? І як ти спілкуєшся з мутантами? Собачі голови не говорять. Правда?

- Правда. Але вони розуміють мову жестів і так спілкуються між собою. Я також вивчив кільканадцять жестів і тепер трохи їх розумію. А мою мову вони знають добре.

- Неймовірно! – пролунав голос старійшини за спиною Івана.

Хлопці так захопилися розмовою, що не помітили, як навколо них зібралася купка односельчан охочих послухати цікаві розповіді.

- Вперше чую, щоб мутанти знали мову жестів. Це ж як таке сталося? – не вгавав старійшина.

- Це все технології з старого світу людей, -  відповів Іван. Кор кожному мутантові вставляє в голову чіп і мутант перестає бути мутантом. Він стає розумною істотою, яка знає багато мов, знає математику, хімію та біологію, може легко орієнтуватися на місцевості та багато чого іншого.

- А що воно таке той чіп? – спитав Марко.

- Це така малесенька кулька, яка схожа на реп'яшок. Така кулька вставляється в голову і під'єднується до мозку. Мені також Кор обіцяв таку вставити. Я хочу знати багато і швидко. Часу, щоб навчатися треба багато, а у нас його нема. Отже, це хороший варіант, - промовив Іван.

- Я також такий хочу, - загорівся бажанням Марко. – А вони мене візьмуть до себе?

- Гадаю, що візьмуть. Щоб боротися з рептилоїдами, треба багато розумних сильних і кмітливих людей, запевнив Іван. – Ось тільки старійшин та батьків спитайте дозволу. Тікати не годиться. Еге ж?

- Правильно кажеш Іване, - погодився старійшина. – Сьогодні ж зробимо зібрання та вирішимо хто куди та чого йде.

За клопотами та тренуваннями зі зброєю день пролетів достатньо швидко. Стрільці, вартові та розвідники швидко освоїли нову зброю, так, як були достатньо меткими та впавними з арбалетами.

З першим сутінками місцеві мешканці зібралися на збір. Питання було одне і просте.

- Є бажання молоді долучитися до боротьби, що організували наші нові знайомі, - промовив старійшина. – Чи може крім молоді є бажаючі? Що скаже громада?

Громада тихенько загуділа, перемовляючись та обговорюючи ще раз пропозицію.