27 У пошуках сховку

Оля повернулася у бункер у піднесеному настрої. Кор це помітив одразу:

• Я давно тебе не бачив у такому піднесеному настрої. Що чи хто вплинуло на твій стан?
• Я сьогодні уклала перший у своєму житті союзницький договір! Правда тільки усно…
• Ти маєш на увазі згоду старійшини надати допомогу у боротьбі з рептилоїдами?
• Саме так!
• Це можна назвати і так. Але рекомендую не тішити себе обіцянками малознайомих осіб. Треба дочекатися конкретних дій з їх сторони.
• Може й так. Але я рада, що знайшла людей у цьому страшному світі. А ще, ці люди мені здалися симпатичними і добрими. Принаймні, я хочу у це вірити.
• Не буду тебе розчаровувати, але давай дочекаємося конкретних вчинків.
• Добре. Зачекаємо, - погодилася Оля з слушним зауваженням. – Що ти робитимеш зараз?
• Планую перевірити, як там наші друзі. Підеш зі мною?
• Авжеж.

Заховавши гравіка, Оля та Кор попрямували до бункера.

Відчинивши двері в кімнату для тренувань, відкрилася дуже домашня атмосфера.

Вся команда зморена тренуваннями сиділа на підлозі, а Іван розповідав присутнім про свої пригоди у лісі.

• Доброї ночі, друзі, - привіталася Оля, переступаючи поріг. – Що це ти розповідаєш таке цікаве, що всі аж очі повитріщали?
• Розповідаю про життя на волі. От всі і заслухалися, - відповів Іван. – Стомилися трохи, ось і влаштували маленьку перерву.
• Хто хоче показати свої досягнення у рукопашному бою? – спитав Кор.

Всі дружно підняли руки.

• Молодці. Хвалю за сміливість.  Що ж…Нападайте усі разом, - скомандував Кор та став у бойову стійку.

Хлопців двічі запрошувати не треба було. Вони кинулися на Кора і кожен мав намір звалити його з ніг. Хтось махав ногами, хтось руками, дехто навіть йшов на таран головою. Іноді, все це відбувалося достатньо хаотично. Не досягши успіху у атаці поодинці, вирішили накинутися на нього юрбою та повалити на землю. Проте, Кор майстерно ухилявся від ударів або від групових атак, щораз коментуючи невдачі нападаючих та вказуючи на помилки, здійснені під час атаки.

Лише після того, як атаки стали в'ялими, Кор зупинив тренування:

• Годі хлопці! Дякую всім за цікавий спаринг. Відпочивайте. Завтра продовжимо.
• Ми, напевне, виглядали дуже жалюгідно, - резюмував Іван.
• Не падайте духом. Майстерність приходить не одразу. Вона відточується місяцями, а то й роками. Ви всі лише стали на цей шлях. Буде важко, будуть невдачі, але будуть і перемоги. Вчіться на своїх помилках і на помилках один одного, - заспокоїв Кор.
• Лише кілька днів назад ви всі були рабами рептилоїдів, а сьогодні ви можете напасти і спробувати скрутити когось. Хіба це не досягнення? – втрутилася Оля. – Мене, принаймні,  ви би точно скрутили. Через якийсь час, ми влаштуємо змагання. Домовилися? Приз буде – власна іменна зброя.
• Цікава пропозиція. Ми приймаємо виклик, - відповів за всіх Іван, а решта закивали головами на знак згоди.
• Добре. А зараз спати. Якщо ніхто не хоче їсти, - скомандував Кор.
• А хто хоче їсти? – поцікавився Іван.
• Той іде вниз на ночерю. Це буде новий вид перекусу, - засміялася Оля та махнула рукою, запрошуючи всіх до  вітальні.

Двічі повторювати не треба було, бо у всіх вже давно бурчало в животі. Всі юрбою кинулися в ліфт.

Після вечері в бункері стало тихо. Оля вмостилася спати, а Кор розпочав майструвати зброю, яку так потребували ліки.

Ранок наступного дня не був особливим.

Біля столу стояв короб зі зброєю для нових друзів, а Кор продовжував ще щось майструвати.

• Привіт. Що ти робиш? – спитала Оля позіхаючи.
• Привіт, роблю ще один купол, - відповів Кор.
• Для сховку техніки?
• Не зовсім. Я хочу знайти місце для наших нових друзів, бо у нас тут дуже мало місця. А друзів скоро буде ще більше. Їх треба десь поселити, навчати і таке інше. Хочу облаштувати базу на сто осіб, а може й більше. Там же і техніку поставимо, а то тут все стоїть у рептилоїдів під носом, майже.
• Будемо шукати і ми покинуту шахту?
• Спробуємо. Досить не погана річ. Мені подобається таке місце. Я би хотів захопити ту шахту, що поблизу нас.
• Але у нас ще нема сил, - зітхнула Оля.
• Поки – що нема…
• Сьогодні, як повеземо зброю, я спробую залучити до навчання молодих ліків. Вони нам також згодяться. Особливо у розвідці. Роблю ставку на Івана. Він здається товковим хлопцем.
• Провильно мислиш Олю. У розвідці вони можуть бути незамінні.
• Ти вже підготував шершня до польотів?
• Так. Зарядка вже завершена. Зараз піду запускати.
• Іди, а я, тим часом, піду в душ, - погодилася Оля.