21 Викрадення

Дрон – шершень поврнувся за кілька годин. Він підлетів до Кора та плавно опустився на підставлену долоню.

- Місія завершена. Тепер треба опуститися в бункер та переглянути відеоматеріал. Ходімо? – сказав Кор, звертаючись до компанії, яка, очікуючи повернення дрона, лежала на теплій землі та підставляла ласкавому сонечку різні частини свого тіла.

Роб та Рок були явно щасливі від того, що їм вдалося вирватися з рабства у шахтах. Правда за це вони заплатили чималу ціну у вигляді побоїв, знущань та хиткого балансування на межі життя та смерті. Але ці страшні події залишилися у минулому і вони не згадували про ті темні дні свого життя. Отримавши нове життя, нові відчуття та, як здавалося їм, нові безмежні ментальні можливості, друзі щоразу задумувалися про те, як визволити своїх побратимів з тяжкої неволі, яка у будь-який момент могла обірвати стражденне життя невільників.

Кор відчинив двері бункера та вся група мерщій сховалася у темряві за ними.

У кімнаті всі розмістилися за обіднім столом. Кор під'єднав до камери кабель та почав вивантажувати відео з карти пам'яті. Відео було не найкращої якості, але загальні обриси місцевості видно було.

Переглянувши все відео, Оля звернулася до Роба:

- На відео видно всього двох вартових, які дрімають у затінку. Скільки їх там всього? Можете прикинути кількість?

- Ми побачили тільки воротарів. Основна маса охорони знаходиться у приміщеннях охорони та у шахті. Їх приблизно двадцять осіб, - відповів Роб.

- Але на поверхню вони не полюбляють виходити. Їх сліпить сонце. Це тільки вартові змушені сидіти нагорі. У них є відеспостереження. Внутрішнє і зовнішнє. Там сидить окремий відповідальний і постійно моніторить ситуацію, - підхопив розмову Рок.

- Тобто, близько ми підійти не зможемо, - резюмував Кор. – Але тут є де сховатися.

- Нас одразу помітять і проти двадцяти кремезних рептилоїдів ми можемо бути безсилі – підвела підсумок Оля. – Треба шукати інший варіант.

- Ми можемо близько до шахти і не підходити, а перехопити останній гравібас подалі від скупчення живої сили противника. – втрутився Кор.

- А в гравібасі скільки охорони? – спитала Оля Роба.

- Всього двоє, а водій третій, - відповів Роб.

- Ось це мені вже більше подобається, - вигукнула Оля. – Ось тут місцевість дозволяє зробити засідку. А гравібаси з шахти виїзджають у якій порі?

- Після заходу сонця. Тоді, коли починає сутеніти, але ще нема повної темряви, відповів Рок. Але взимку нас вивозили і у суцільній темряві через короткий день.

- Оскільки зараз не зима, тому будемо орієнтуватися на сутінки. Треба якось буде зупинити гравібас, щоб уникнути аварії та травмування невільників…- задумалася Оля.

- Можемо перегородити дорогу…- запропонував Рок.

- У нас не буде часу. Гравібаси йдуть один за одним, - втрутився Роб. – Ти що забув?

- А… Правда твоя, - погодився Рок.

- Пропоную ловити рибку «на живця», - запропонувала Оля. – Знаю, що це дуже небезпечно, але у нашому випадку це найкращий варіант.  Що скажете?

- Це прийнятний варіант і, мабуть, найкращий у нашому випадку, - приєднався до розмови Кор.

- Я буду живцем, - вигукнув Роб.

- Ні я буду, - заперечив Рок.

- Ви обидвоє будете живцями. Не сперечайтеся, – вгамувала Оля друзів. Нам важливо виманити з гравібаса обидвох охоронців. І теба щоб вони побгли у різні боки, тоді з ними буде легше справитися поодинці. Зможете?

- Зможемо, - одночасно відповіли Роб та Рок.

- Тоді дивіться сюди, - Кор заликав групу подивитися на зображення місцевості на моніторі.

Кор  детально пояснював завдання кожному, прив'язуючись до рельєфу місцевості.

Роб та Рок уважно слухали та кивали головами, передчуваючи справжню насолоду від маленького полювання на своїх заклятих ворогів.

- А я що робитиму? – запитала Оля.

- Ти візьмеш на себе спостереження за місцевістю з найвищої точки. Ось тут буде твоє місце. Будеш оперативно повідомляти нас про наближення ворога, або появи невідомих об'єктів, - Кор тицьнув пальцем у монітор.

- А ти що робитимеш? – поцікавилася Оля.

- Я візьму на себе гравібас та водія, - відповів Кор. План операції всі зрозуміли? Питання є?

- Є. Коли ми вирушаємо? – запитала Оля.

- Вирушаємо після заходу сонця сьогодні. У нас ще є дві години на збори. У ваших кімнатах одяг та взуття. Зброю дам при виході нагору. Зараз можете повечеряти та йти перепочити. Я вас гукну.

- Добре, - відповіли Роб та Рок.

Сьогодні вечерю кожен готував собі сам. Роб та Рок навчилися користуватися реплікатором, вивчили меню та визначилися зі своїми уподобаннями. Вечеря була смачною та поживною. Повечерявши, всі розійшлися відпочити, тільки Кор, якому відпочинок не був потрібен, сидів за столом та знову майстрував щось дуже потрібне для виживання та боротьби з ворогом.

Година промайнула дуже швидко.