16 Полонений

Полонений йшов лісовими стежками не опираючись. Після усього пережитого та побаченого, не зоставалося сил на якийсь спротив.

Оля та друзі були майже на тому самому місці де їх залишив Кор. Вони зупинилися біля гравіциклів та розглядали їх. Нічого нового у гравіциклах не було. Це такі ж самі транспортні засоби, який вони вчора опановували.

Кор підвів полоненого до транспортного засобу та поставим його на коліна. Обшукавши полоненого, Кор знайшов тільки металеву пластинку, яку знайшов на місці загибелі попереднього рептилоїда. Того, що з'їли чупакабри.

- Назви своє ім'я – промовив Кор.

- Ліг – відповів полонений.

- Добре Ліг. Яке спорядження було з тобою ще?

- Ніякого крім зброї.

- Як ви зв'язувалися з базою?

Він навмисно промовчав про рацію, яка була у нього і яку він загубив, коли втікав від чупакабр з надією, що хтось знайде рацію і отримає хоч якусь підказку щодо подій у цьому клятому лісі. Для себе рептилоїд вирішив не давати інформацію потенційному противникові.

- А ти хто такий? Чому я маю тобі відповідати?

Ліг ніяк не міг второпати хто перед ним стоїть. Людська раса була знищена тисячоліття тому. Хто ж тоді цей дивний екземпляр, який так схожий на людину?

- Тому, що я можу твоє життя або зберегти, або знищити. Переконливо?

- Ти мене знищиш, як тільки отримаєш якусь інформацію від мене.

- Чому на тебе не подіяли алкалоїди?

- Бо я їх люблю.

- За скільки кілометрів звідси знаходиться база?

- Іди і поміряй.

- Скільки на базі охорони?

- Багато.

- Скільки на базі робітників?

- Багато.

- Де знаходиться центр управління базою?

- Далеко.

- Я бачу, що ти не хочеш зі мною ділитися інформацією.

- А для чого це мені треба? Тих хто такий, взагалі?

- Тут я ставлю питання. Відповідай,коли хочеш жити…

- Ти мене знищиш у будь – якому випадку. Тому я нічого говорити не буду.

- Тоді ти не залишаєш мені вибору.

- Я готовий до смерті! – вигукнув рептилоїд.

Кор навів на нього дезінтегратор і за кілька секунд замість кремезного рептилоїда залишилася тільки біла хмаринка, яка поволі розчинялася у повітрі.

• Не говіркий трапився, - резюмувала Оля. – Я підозрюю, що рація десь має бути, бо це обов'язковий елемент спорядження. Треба пошукати у напрямку його втечі. Роззосередьмося та пошукаймо цей предмет.

Вона вирушила у напрямку зім'ятої трави, пильно вдивляючись крізь буйну рослинність.

Роб та Рок відійшли на кілька метрів один від одного та рушили за Олею.

Кор переналаштував сканер та пішов у напрямку протилежному маршруту Олі.

Пошуки тривали близько години. Олю вже боліли очі від перенапруження і вона прикладала чимало зусиль, щоб продовжувати пошуки.

Раптом у рації прозвучав голос Кора:

• Необхідно перервати пошуки. До нас наближається група чупакабр. Це ті що очуняли після флаутрона. Мабуть ця частина лісу почала дедалі більше приваблювати легким полюванням і великою кількістю їжі. Всі залишайтеся на місцях та по-можливості заховайтеся. Я зараз заберу всіх на гравіциклі.
• Та мені до обриву залишилося кілька метрів. Я впевнена, що рація вже десь близько. Я продовжую пошуки, - відповіла Оля і продовжила пошуки.

Але шукала не тільки Оля. Одна з чупакабр відділилася від групи і пішла прямо у напрямку Олі. Очі чупакабри шукали здобич, ніс невпинно вловлював запах плоті і відстань між Олею і хижаком стрімко скорочувалася.

Кор, оцінивши всю складність та небезпеку ситуації миттю стрибнув за кермо гравіцикла і кинувся до Олі.

• Ось рація! – радісно  вигукнула Оля та зігнулася щоб взяти предмет.
• Олю! Стріляй! Чупакабра за кілька метрів від тебе! Стріляй! Чуєш? Стріляй! – невпинно кричав Кор у рацію.

Дівчинка, почувши крики Кора, вихопила дезінтегратор та протягнула руку щоб вистрілити. Чупакабра вже була зовсім поруч. Оля вже відчувала її смердюче дихання та гортанне клекотіння. Вона натиснула на кнопку, але вистрілу не було. Вона натиснула ще раз, але зброя не активувалася. Оля здивовано дивилася на чупакабру потім на зброю і не могла збагнути причину неможливості оборонятися. Чупакабра вже простягнула свої лапи до її тіла, над головою клацнули зуби і потік гидкої рідини полився на одяг. Дівчинка зіщулилася, заплющила очі та завмерла від страху перед страшним і голодним ворогом.

Секунди тягнулися вічність. Раптом чупакабра похитнулася і затрусившись впала на землю поряд з Олею. Звук важкого падіння заставив Олю розплющити очі.

Те що вона побачила перед собою, збентежило не менше. Чупакабра лежала на боку. З розірваної горлянки фонтаном била  червоно-чорна кров. Чупакабра трусилася, сіпала лапами, але піднятися вже не могла.