14 Полювання

Ранок наступного дня не забарився. Оля відкрила очі та подивилася на годинник. Годинник показував на шосту ранку.

- Як швидко минула ніч. Наче і не спала, а лише на хвильку закрила очі, подумала дівчинка та потягнулася у ліжку.

ЇЇ потягання почув Кор та запитав:

- Ти вже зовсім прокинулася? Чи може ще подрімаєш хвилин п'ять?

-  Так завжди мене питав тато… Як же це було давно! – відповіла Оля та солодко позіхнула. - Ні, ні. Я буду вставати. На поверхні, мабуть вже сонячно і тепло. Та й справ у нас багато. Наші друзі ще сплять?

- Так. Сплять. У них вчора було забагато емоцій на один день. Потомилися добряче. Зараз іду будити, – резюмував Кор та вийшов з кімнати.

Кор піднявся на горішню кімнату. Двері були відчинені, а друзі, скрутившись калачиком, міцно спали. Вони навіть не роздягнулися, а так і впали у ліжко, зморені сном.

- Роб, Рок! – гукнув Кор, - Пора вставати!

Хлопці ледь поворухнулися в ліжках.

- Роб, Рок! – повторив Кор, - Пора вставати!

Роб і Рок по черзі розплющили очі, позіхнули і вилізли з ліжка.

- Мабуть цікаві сни бачили…- розірвав мовчанку Кор, - Що там снилося?

- Мені снилася та проклята база, - відповів Роб.

- А я знову тікав від погоні, - жестикулював Рок, - А ще ми маємо дуже комфортні та м'якенькі ліжечка.

- Отже, нічого цікавого не було, - резюмував Кор. – Тоді йдемо вниз на ранковий туалет,  сніданок, а потім ідемо на полювання.

-  Будемо звільняти інших полонених? – прожестикулював Роб.

- Саме так. Будемо пробувати, принаймні, - відповів Кор.

Всі спустилися на ліфті у головну кімнату, де вже чекала  Оля. Вона встигла приготувати хліб, овочі, фрукти. Реплікатор  видавав замовлення достатньо швидко.

- Доброго ранку. Що будете снідати?- запитала Оля.

- Яєчня з беконом чотири порції кожному! – відповів Роб та пішов до ванної кімнати.

Рок і собі замахав головою на знак згоди.

Оля весело і голосно розсміялася:

- Від'їдаються хлопці!

- Саме так. Ті харчі, що вони мали на базі мабуть не дужі придатні для їжі. Хіба тільки щоб з голоду не вмерти, - зауважив Кор.

Через якусь хвилину вже всі сиділи за столом та швидко наминали смачну страву.

Кор, тим часом, збирав усі необхідні речі та для виходу на поверхню.

- Друзі, - розпочав Кор після закінчення сніданку, - Ми підіймаємося на поверхню зараз. На поверхні теплий та сонячний ранок. У радіусі десяти кілометрів живих істот крім лісових мешканців, не помічено. Ідемо до лісу пішки. В лісі розгрупуємося та будемо рухатися у напрямку прибуття минулого екіпажу. Оля йде зі мною, а ви ідете справа і зліва від нас на відстані не більше ніж двадцять метрів. Розглядайтеся та принюхуйтеся. Зброю тримайте напоготові і будьте готові до знищення противника. Рацію тримайте увімкненою. При виявлені чогось незвичайного, доповідайте. Все зрозуміло?

Всі закивали головами на знак згоди.

Кор роздав зброю та вирушив до ліфта, прихопивши наплічник з деякими речами, що могли б згодитися для взяття в полон рептилоїда; мотузка, кляп, пов'язка на очі, тощо. Їм потрібен був полонений, щоб отримати інформацію про базу вцілому, про її охорону, зброю, техніку. Словом, потрібно знати все, щоб організувати успішне її захоплення.

Піднявшись на свіже повітря, друзі замаскували вхід у бункер та вирушили у напрямку лісу.

Ліс був надзвичайно спокійний у цей ранковий час. На  листі ще лежала роса, бо сонце піднялося не так високо, щоб краплі змогли випаруватися.

Вітер був легкий і ніс прохолоду ночі, котра вже майже зникла усюди і лише, подекуди, ховалася десь у глибокій гущавині.

Лісові мешканці були зайняті своїми справами та не звертали уваги на мисливців за головами рептилоїдів.

Мухи та комарі дзижчали над головами, старалися сісти на носа чи залізти в рот, лізли прямо в очі і, тим самим,  добряче заважали рухатися вперед. Добре, що вони були не отруйні, інакше прогулянка би була досить небезпечною.

Мисливці мовчки рухалися в глиб лісу. Кор не переставав сканувати місцевість, але, поки-що, на шляху траплялися лише тварини та птахи.

Минула одна година, потім друга… Друзі зайшли вже достатньо глибоко в ліс де панували майже непролазні хащі, коли раптом, Кор зупинився і почав сканувати місцевість.

- Увага! До нас наближаються два транспортні засоби та по четверо осіб на них. Приблизна відстань між нами складає вісім кілометрів. Зброю тримайте напоготові. Транспорт рухається один за одним.

Я беру перше авто, Роб і Рок знищує екіпаж другого авто. Ховаймося! – скомандував Кор та заховався з Олею в гущавині.

Хвилини в момент очікування, повзли наче равлики.

Почувся легкий шурхіт, схожий на шурхіт шовку і за стовбурами дерев з'явилося перше авто. На авто був екіпаж з чотирьох осіб, як і передбачав Кор. Авто рухалося не швидко. Рептилоїди уважно розглядали місцевість та принюхувалися.