6 Пацієнт

Кор поклав кінокефала на металевий стіл та почав знімати рештки одягу, які густо були залиті кров'ю. Коли пацієнт зостався без одягу, Кор знезаразив шкіру пацієнта та почав оглядати і сканувати рани, забої, переломи та тріщини.

Через велику кількість  пошкоджень, поранення прийшлося кваліфікувати по ступеню важкості. У першій черзі були глибокі рани та ушкодження внутрішніх органів. Печінка була розбита і її прийшлося зшивати. Зробивши невеликі розрізи у трьох місцях, з'явилася можливість швидко та без швів з'єднати розірвані частини. Використовуючи високі медичні технології, Кор так само зашив отвори в легенях та нирках. Інші глибокі поранення були зачищені та змащені новою рідиною для загоєння ран, яку винайшов Кор зовсім недавно. Рідина дуже добре себе проявила на натуральній шкірі кінокефала. Рани затягнулися протягом п'ятнадцяти хвилин, як і на шкірі Кора.

Це був прогрес у лікуванні всіх ран і глибоких у тому числі. Період реабілітації скорочувався до кількох днів замість кількох тижнів.

Дещо складніша ситуація була зі зламаними та тріснутими кістками. Тут необхідно було самостійно складати зламані частини і, як у старі добрі часи, накладати шину і чекати кілька тижнів загоєння. Проте, такі перспективи не входили у плани Кора. Він вирішив розрізати шкіру у місці зламу і накласти шину з м'якого біологічного кальцію підвищеної активності, який потім проникне у злам, затвердіє та стане єдиним цілим з кісткою. За розрахунками Кора, цей процес займе щонайбільше тиждень, а вже через тиждень пацієнт зможе вільно використовувати кінцівку без будь-яких обмежень. Так і було зроблено. Рани після розрізу змащувалися речовиною для загоєння ран.

Оля весь час з цікавістю спостерігала за маніпуляціями, які виконував Кор. Вона навіть трохи була асистентом. Їй подобалася робота хірурга. Все ставало на свої місця і все було гладко і чисто. Після загоєння ран на поверхні шкіри не залишалося рубців. Була тільки невеличка смужка трохи темнішого кольору. Проте, ця смужка могла з часом по кольору зрівнятися з кольором шкіри, а могла і не зрівнюватися. Тепер з'явилася можливість перевірити на практиці, як буде йти процес реабілітації.

• Ти закінчив роботу? – запитала Оля, побачивши, що Кор на якусь хвилину зупинився після змащування розрізу останнього перелому.
• Ще ні, відповів Кор. – Маю бажання вставити чіп, той, що я тобі казав і випробувати, як він буде працювати на цій істоті.
• Так, якщо за допомогою чипу ми зможемо витягнути з нього хоч якусь інформацію, то це буде просто чудово – резюмувала Оля.

Кор дістав з коробочки малесеньку горошинку, яка трошки нагадувала реп'яха і старанно дезінфікував чіп та місце на затилку пацієнта. Вправними рухами він зробив розріз, помістив у розріз чіп, та за допомогою мікроскопічної голки почав приєднувати до чіпа нервові волокна. Це була справді важка робота. Якщо до цього він мав справу з органами схожими на людські, то тепер це була дещо інша біологічна конструкція.

Нарешті Кор випрямився після кількох годин напруженої праці і сказав:

• Я закінчив роботу. Деякий час пацієнт буде знаходитися у стані сну.
• А для чого? Ти ж все зробив, як треба…
• Це треба для того, щоб завершилися процеси асиміляції чужорідних тіл у його організмі. Я до кінця не знаю, як проходитимуть життєві процеси після втручання. Можливо все буде добре, а можливо, буде якось по іншому. Дозу знеболювального він отримав, снодійного та заспокійливого також. Тож наберімося терпіння і чекатимемо, принаймні до завтра. Пульс трохи прискорений і тиск підвищений, дещо вища температура тіла, але при таких важких та множинних пораненнях – це виправдано. Крім того, я його прив'язав, щоб він не піднявся різко та не розламав чи пошкодив знову свіжі рани. Так буде краще для нього.
• Так. Тобі, як лікареві, видніше, як все має бути – погодилася Оля.
• Я буду спостерігати за ним протягом ночі. Ти мабуть втомилася? – спитав Кор.
• Сьогодні такий насичений подіями день, що трохи втомилася.
• Я тобі приготую щось їсти. Ти можеш піти прийняти душ. Що ти хочеш?
• Хочу яєчню з беконом та пиріг з вишнями.
• Зараз буде.

Поки Оля приймала водні процедури, Кор вже поклав на стіл замовлені страви та сів на стілець поряд. Оля вийшла з ванної кімнати і сіла за стіл.

• Нам вдалося стабілізувати пацієнта. Його життю вже ніщо не загрожує. Але я дуже здивований його анатомією. Собача голова, надзвичайно мускулисте тіло, схоже на тіло людини, яка багато проводить часу в тренажерних залах, відсутність яскраво виражених статевих органів, які притаманні навіть тваринам. Цікаво, який у нього рівень інтелекту. Об'єм мозку для такої маси тіла трохи малий, проте – більший, як у собаки.
• До чого ти ведеш? – поцікавилася Оля.
• Здається мені, що це продукт генної інженерії. Але хто зробив цей продукт?
• Напевне, тут десь недалеко є і «творець».
• І цей творець нещадно експлуатує та мордує своє творіння.
• Безумовно. Цей «творець» досить жорстока особа.
• Я б сказав, що цей «творець» просто тиран, але достатньо розумний. Крім того, він має лабораторію і володіє навиками генної інженерії. І це не проста лабораторія. Це цілий комплекс з високотехнологічним обладнанням.
• І це кодло знаходиться десь зовсім поруч, бо не міг він до нас потрапити здалеку.
• Мабуть, треба готуватися до зустрічі з непроханими гостями.
• Мені аж якось трохи страшно стало, - сказала Оля і поклала виделку на стіл.
• Не бійся. Я буду тебе захищати, - заспокоїв Олю Кор.
• Дякую, Кор. Але, як ми будемо захищатися, якщо їх буде багато?
• Я вже подумав про це. Я посилю сканування місцевості і удосконалю його. Сканування проходитиме на відстань понад десять кілометрів. Технічні можливості та ресурси дозволяють.  Це дасть нам можливість бути більш обізнаними, - заспокоїв Олю Кор.
• Так. Така обачність буде зовсім не зайвою. Я ще думаю про зброю. Чи вистачить нам запасів? Ворог може мати зброю більш потужну ніж наша, - зауважила Оля.
• Ти правильно кажеш. Нам потрібні потужні бластери, які можна буде застосовувати для знищення великої кількості ворожої живої сили та техніки. Десь є у мене креслення. Може навіть сьогодні вночі і почну виготовляти – погодився Кор.
• Нам треба буде бути готовими до будь-яких ситуацій. Наша планета стала зовсім чужою. Або, скоріше  у чужих і ворожих для нас руках, адже, таке ставлення до живого організму не залишає надії на якусь мінімальну гуманність.
• Подивимося, яку інформацію видасть наш пацієнт, коли прийде до тями.
• Може статися так, що він захоче пообідати мною, - з жахом сказала Оля.
• Він прив'язаний та й ще занадто кволий для таких дій. Я поміняю фіксатори на більш міцні. Не бійся. Все буде в нормі. Обіцяю, - заспокоїв Кор Олю.
• Котра година? Я вже хочу спати – позіхаючи сказала Оля.
• Вже восьма година вечора.
• Тоді я піду у ліжко.
• Йди і спи спокійно. Я буду стерегти твій сон. Яким би сильним не був наш пацієнт, він не зможе мене перемогти в рукопашному бою. Це перше. Він прив'язаний. Це друге. Дія снодійного продовжиться до завтра. Це третє.
• Може ми його перемістимо у кімнату де спортзал? – запитала дівчинка трохи стривожено.