5 Несподівана знахідка

Оля розплющила очі. В приміщенні стояла тиша, як і завжди. Кор сидів за столом спиною до неї, а тому побачити чим він був зайнятий було неможливо. Дівчинка солодко позіхнула, потягнулася та сіла.

• Кор! Що ти робиш? Скільки годин? – запитала вона. – Я так добре виспалася!
• Доброго ранку, Олю – повернувся до неї Кор. Як самопочуття? Ти проспала 18 годин.
• Ого! Оце так я поспала!
• Зате добре відпочила після вчорашніх пригод. Їсти хочеш? – спитав Кор якось трохи по-батьківськи.
• Так. Хочу. Дуже хочу. А хочу я вареники з картоплею та грибами під сметаною і на десерт - рулет з вершковим кремом та свіжими полуницями . І велику порцію будь – ласка. Бо відчуваю страшний голод. Аж у животі бурчить.

Оля щиро посміхнулася і радісно вистрибнула з ліжка.

• Тобі давай вмиватися, а я все приготую, - наказав Кор. – Водні процедури пропускати не варто. Зуби не забудь почистити, бо ввечері ти все пропустила.
• Вчора я була надто втомлена і не заплановано швидко заснула, а ти мене не розбудив.
• Та шкода було тебе будити. Ти так солодко спала!

Оля швиденько почистила зуби та прийняла ранковий душ і вийшла з ванної.

• Ох! Які ж аромати! – вигукнула вона та швиденько сіла за стіл навіть не розчісуючи волосся. – А котра година зараз?
• Шоста ранку, - відповів Кор та сів навпроти. – Прогуляємося сьогодні знов? Маю бажання пройтися лісом. Що скажеш?
• Можна прогулятися, тільки треба взяти зброю, напевне. Що у нас є наразі?
• Я закінчую робити нову зброю на основі отрути квіток, що вчора бачили. – Але на прогулянку ми підемо зі зброєю, розробленою дещо раніше. Маємо чотири одиниці. Я тобі покажу перед виходом.
• Цікаво, цікаво…Що за зброя? Як вона працює? – сказала заінтригована Оля.

Оля спустошила всі тарілки, випила жасминовий чай та перевела зацікавлений погляд на Кора. Тарілки мити не потрібно. Все завантажувалося у приймальний бокс реплікатора і дезінтегратор швидко робив свою справу – розкладав все на атоми, з яких вже потім реплікувалися їжа та напої.

• Я нічого не став вигадувати нового. Це дезінтегратори. Принцип роботи досить не складний: наводиш лазерний приціл на ворога та тиснеш кнопку «вогонь». Все просто. Переваги – противник невеликого розміру розпадається на атоми за кілька секунд. Недоліки – неможливо паралізувати або вивести зі строю противника без знищення. Крім того – після роботи дезінтегратора усюди будуть розпорошені атомарні частинки вуглецю, води та азоту в достатньо великій кількості. що може привернути увагу потенційних противників, якщо вони будуть шукати пропалого колегу. Тоді виникнуть питання, а питання завжди мають відповідь і нами можуть зацікавитися, тому нова зброя на основі отрути квітів буде більш прийнятною та гнучкою. Принцип роботи такий: в пістолет вкладається кілька капсул з отрутою збільшеної концентрації, за допомогою компресора створюється потужний тиск на рідину, яка потім перетворюється у струмінь товщиною у кілька молекул. Струмінь отрути вилітає з ствола та пробиваючи шкіру ворога, наче голка, потрапляє у кровоносну систему, викликаючи параліч або смерть. Тут все залежить від того, скільки секунд тиснути на курок. Чим довше тиснути, тим більша кількість отрути потрапляє в організм. Капсул у пістолет поміщається десять. Орієнтовно на десятьох осіб. Недоліки зброї – параліч наступає за десять секунд, а смерть секунд за двадцять. Переваги – смерть виглядає, як випадкове нехтування безпекою при пересуванні пересічною місцевістю. Вигляд правдоподібний.
• Так. Наче непогано. Але, згадуючи вчорашню химеру та її апетити, мені більше подобається перший варіант, - резюмувала Оля.
• Враховуючи те, що ми ще не бачили у цій місцевості розумних істот, ти маєш рацію. Я також так вважаю. Тому – беремо сьогодні дезінтегратори. А як ми назвемо нову зброю? Маєш варіанти?
• Не знаю навіть. Вигадай щось сам. Це ж твій винахід, - відмовилася від пропозиції Оля. – А що з спортзалом?
• Все готово. Він виявився на тому ж рівні що й вихід. Прийшлося видалити лише кілограмів сто грунту, облаштувати вхід та ще один вихід з ліфтової кабіни. Там тепер є не тільки спортзал, там є ще дві кімнати, які раніше ми використовували для господарчих потреб. В першій була пральня, в іншій комора. Хочеш подивитися?
• Дуже хочу. Ходімо швидше! – Оля швиденько вислизнула з-за столу та пішла до ліфтової.

Спортзал у порівнянні з бункером був просто величезний. Але там не було нічого. Ні велотренажера, ні бігової доріжки, ні силових тренажерів. З часом її речі перетворилися на непотріб, який Кор ще має використати для поточних потреб. На обличчі Олі читалося розчарування. Кор вловив цей момент.

• Не хвилюйся, я можу все відновити. Треба тільки трохи часу. Давай подивимося інші кімнати.

Інші дві кімнати були трішки меншими за спортзал, але так само – великими.

• Чудово! – вигукнула Оля. - Я тут хочу жити!
• Добре. Буде твоя кімната. Котру ти хочеш? – спитав Кор.
• Ось цю, -  Оля вказала на меншу кімнату. – А тепер ходімо до лісу. Нас чекають великі справи!