Входження колись бувшого студента, а тепер курсанта, в серйозне доросле життя відбувся миттєво. Нам спокійно повідомили явитись ранком наступного дня для роз'яснювальної розповіді. Що брати з собою на воєнні збори, від чого можна відмовитись . Особливо наголошували на забороні брати алкоголь. Дивні вони - та хто їх побажання збирається виконувати. Вже повністю вільною від науки людиною поїздом їхати кудись і не відмітити цю подію. Покажіть мені такого унікума. Я також не був унікумом, тому скромна зелененька пляшечка 40% радості ждала зустрічі з моєю горлянкою. Ранком друзі і мої "підлеглі" компаньйони получили втик за лишню кількість пляшок і я показово повиливав в унітаз цей перебор. Звичка 5 років підкорятись мені ще працювала і ми мовчки повсідались на місця в вагоні поїзду до Мінська. Жаль, що не туди у нас дорога. В Володимир-Волинському нас чекали старі занедбані казарми кадрованої танкової дивізії. Ну і ну! Нам тільки танків і занедбаних бувших казарм для повного офіговенія не хватало. А рядом з такими ж "радісними " лицями стояли бувші студенти якогось факультету Львівського Університету. Ми були такі щасливі що, незважаючи на вигуки заборони, повитягали остатки алкоголю і прямо з горла довели його кількість до повного нуля. Ставши "трезвенніками",
Почали прислухатись до викриків команд. Викладачі напевно не перший раз бачать такий "ентузазізм" бувших студентів і поки що не курсантів. Їм вдалося збити ейфорію п'яненьких і войовничість не дуже п'яненьких і нас запхали в казарми. Не знаю як живуть бомжі, але переконаний що краще наших теперішніх умов. Складалось враження, що ці казарми взяла штурмом монгольська Золота Орда, Нашкодила в середині і поскакала дальше. А нам тепер після 500 років від штурму прийдеться ліквідовувати їх наслідки, посилені безтолковими криками наших бувших викладачів, а тепер командирів середньої ланки. Нас розподілили по взводах. Наша група опинилася в взводі з групою зварщиків ( бувша група - Зварувальне виробництво). В тій групі були бувші демобілізовані, тому все керівництво взводу і відділеннями перейшло до них. Моя ж група опинилася вся в різних відділеннях зводу. Але нікуди вони від мене не дінуться - позбираю скоро всіх і випишу втик для самовиховання
Не любите дискотеку 80-х? Та не повір'ю і буду правий. Тільки там виясняли всі проблеми стосунків і закохані пари і криміналізовані групи підлітків. В жодному разі вони не хотіли пролиття крові (хоча були і винятки). на дискотеки диск-жокеї діставали найновіші записи пісень світових лідерів виконання. Між дискотеками в одному місті йшла своєрідна конкурентна боротьба за кількість тих, хто їх відвідує. До цієї боротьби вже були під'єднані угруповання місцевої гопоти, що збільшувало процент появи крові і постраждалих. Проте я, повторяючись, питаю у вас : Ви не любите діскотеки? Сміло відповідайте - ні. А ми її просто і відкрито ненавиділи. Неможливо полюбити металевий діск з гострими краями, яким ти з послідніх сил ШКРЕБЕШ чорну, брудну підлогу. Покажіть мені людину, яка любить це робити. Я її зауважаю і разом нап'ємося чогось міцного, щоб міцно спати і не бачити кошмару діскотеки. Дощаті підлоги були дійсно чорні від шару бруду, що міцно переплітався з деревиною підлогових досок. А ми дісками вискоблювали цю чорноту дощок і робили їх молочно-білими і красивими. Ця процедура чистки досок підлоги в казармі в них називалась діскотека . Я не провидець чи Мессія. Сам дивуюсь, що ще в 1983 році почав шукати мозок в випадкового солдата караульної служби кадрованої дивізії. В цього жителя Іркутської області( ? - не пам'ятаю що там тоді було) я мозку не найшов. Під пілоткою було кучеряве чорне волосся , яке покривало пусту всередині кулю, яка називалась головою. Здивовані і студенти-напів-офіцери "Советской Армии". Вони з співчуттям дивляться на солдата цієї СА і не раді самі, що тут опинились. Мозок у солдата то тут пропав, а якщо і в них пропаде? Це ж катастрофа - у них ще ціле море планів використовувати нормальну голову з нормальним мозком . Проте я знову поспішив. Дойдем поступово і до учбового місця № 6.