Холостий студент і перша п'янка

 Веселе студентське життя закінчилось ще до початку сесії. Хтось пустив чутку, що 15 найкращих студентів спеціальності поїдуть на практику в одну із сусідні країн. Поїхати і побачити чужу державу, чужі звичаї і вірування, чужі знання наши предметів - це було дуже захоплююче відчуття. Почалася заочна боротьба за найкращі знання предметів, виставлених на екзамени і на все навколо них. А любов? Я так на неї сподівався, та немає часу навіть про кіно подумати. А вже про любов і говорити не хочеться. Так то воно і так, але я хочу любити і бути любимим.                                                                          Дивним було це веселе студентське життя. Студентам третього курсу вже не притаманна ейфорічна влюбчивість в просто зустрічних осіб протилежної статі. Пройшли вже ті часи давно. Це було сильно видно в вересні місяці на першому курсі науки. Молоді організми вирвались від батьківської опіки, получили матеріальну підтримку від них і випурхнули на вільні хліба. Радості було повні штани у пацанів, що повне у дівчат мені тяжко уявити - досвіду маловато.                                                                     Протрезвіння від ейфорії повної свободи наступило дуже швидко. Весь курс направили по колгоспах. Питаєте куди і навіщо?- а Бог його знає. Ніби на допомогу колгоспникам в зборі чогось. Не знаю я, що таке тупнепс. Пізніше взнав, що правильно говорити ТУРНЕПС. Чому в цьому селі рослину називають ТУПНЕПСОМ можу тільки догадуватись.                                                                                                               Це слово мені нагадує молодіжну тусовку десь на берегаєх Каспійського моря в Туапсе чи Находці.  Особлива то мені подобалось в Находці. Виходиш на берег Каспію і дивуєшся - ну чому то Японія так близько. Там же заворушень ніяких не було, як і громадянських війн. Звідки ж тоді в дорогій для мене Німеччині так багато японців? Здивування проходить тільки після протврезвіру. Так ми називаєм, припасену ще вчора, останню бутилку алкоголя. Пуста бутилка наводить на думку, що Находка наша має таке ж відношення до сахалінської (ну в общем там - в кінці Сибіру) місцевості, як я до космонавтики. Голова то крутиться не через цинтринфугу (що то таке виясню тверезим) а тому, що вчора я вдорово перенедопив. Потрібно негайно проводити рятувальні операції для мого мозку. Він починає видавати географічну велібурду. ЗАСПОКОЙСЯ мозок. Я нахожусь в приміському селі біля славного міста Львова. То не Франція і не Африка. Левів тут не бачили послідніх тисячу років. Це славетна Західна частина ще славетнішої України.                                                                                            Залишений для таки цілей алкоголь протверезив мені те, що я колись називав головою. Потрібно вертатись до колгоспу "Шлях би його трафив" і помагати колгоспникам відрізняти буряки від моркви. А турнепс  від шмурдяка вони самі відрізняють професіонально. Протрезвіну в них не було ніколи. Вони навіть такої назви не знають. Шмурдяк для них рідне і любиме слово.                                                             В дану мить мене дивує лише одна обставина. Чому не гримлять фанфари і не грає духовий оркестр? Я вперше в житті принімав 40 градусний продукт і майже тверезим зустрів ранок на березі моря (все-таки трохи перебрав алкоголя. Практики його використання то нема зовсім ) Бо уявити море біля Львова напевно не може і закоренілий алкаш з білою гарячкою. Я  ж зумів уявити не тільки море, але і Японські острови, з процвітаючою Німеччиною в ценрі острова. Напевне вчора вдалось і шмурдяк місцевий розпробувати. Від "казенки" таких глюків не дочекаєшся. Подумавши я рішив більше таких алко-експерементів на собі не проводити. Зараз потрачу трохи часу і навчусь впізнавати турнепс на великому полі і почну працювати. Але робота не вовк-тікає не в ліс а в колгосп. Відмовляюсь повірити в поголовне п'янство українських селян. Це ж не сибірські пяні валянки, тверезими яких ніхто не бачив. Не прийнято в Расеї бути тверезим селянином. Вони також жити хочуть. А протверезівши і побачивши тверезим поглядом своє життя і навколишню обстановку - шукає міцну мотузку і міцну гіляку, що росте вище його голови.