Крим безплатний

 Про поїздку  поїздом в загальному вагоні до Криму до цього часу згадую з огидою і здивуванням. Як я витримав спання дві ночі на третій верхній вантажній полиці і безконечні шубуршання тих нещасних внизу.
   Як король придуркуватого князівства, з висоти свого положення велично спостерігав те поклоніння до мої корони, яку вже хтось встиг вкрасти, відмити, озолотити бронзою і вернути мені під задню частину тіла. Незабутнє враження - знизу колеться в низ мого тіла ( не в ноги ), а піднятись з свого трону не дає перекриття вагона. 
   Екзекуція закінчилась в Сімферополі і я поїхав я тролейбусом по гірських дорогах Криму. В молодіжному таборі мене, короля задрипаного князівства, поселили в апартаментах екстра - класу. Кожний вечір на мене приходили подивитись десь з 200 глядачів. В нагороду я позволяв їм в моїх апартаментах дивитись художні фільми. Нічого другого в літньому кінотеатрі і не показували. Естрадних виконавців союзного значення в Криму не найшли, щоб вдовольнити мої "скромні" забаганки,і мене, сильно вибачившись, переселили в шумний багатоповерховий сарай, в камеру до  3 студентів старших курсів. Путівки сюди першокурсникам навіть не продавали, а про безплатну ніхто і не мріяв. 
  В камері до мене віднеслись терпимо, взяли шевство над мною, включили в графік покупок ящика вина на братію. Моє королівство опинилось в фінансовій кризі і тільки своєчасна допомога МВФ, в вигляді переводу від моїх батьків, дозволила мені ефективно закінчити цей своєрідний несекс-турнір мого життя. 
  Під час проживання в цього несекс-турнірі Я, на горі Олімп, дійшов до фіналу змагання з настільного тенісу. Перший сет я впевнено виграв у дівчиська, але взнавши випадково в перерві що в майстра спорту, два других сети стрімко програв. Чому в мене такий слух гарний? Був би він поганий - я був би переможець.  
   Подумайте самі - не може король програти простолюдинці-дівчиську. З розпачу я зрікся корони і обміняв її на пляшку вина. "ВОДКУ" , а другого аналога не було, королі в віці 19 років не п'ють. Тільки "Ріслінг", вироблений одеським підвалом №13 в Молдавському тупику, виводить мою королівську величність до рівня алкоголіка з проспекту Рішельє.  
    До 4-го курсу я знімав куток в квартирі старої пані. Полячкою народилась вона, знала чудово українську мову і ненавиділа російську. Ми добре і багато спілкувались, я був знайомий з дворовим товариством і користувався у них своїм авторитетом для проведення корисних робіт.Ми відмили арковий проїзд в внутрішній двір будинку і дуже художньо його помалювали. Я мав авторитет серед похилих сусідів. Мене до цих пір дивує моє рішення піти жити в гуртожиток інституту.
   Більш нелогічного і нерозумного рішення в своєму житті я не приймав.