Це не політика а плітки бомжів

Прокинувшись сьогодні зранку я був приємно здивований, що стільки часу безпробудно проспав. Таке не пригадується, напевне я так спав ще до ЧМТ. Був здивований цим та більше ошелешив зміст сну. Сон я запам'ятав дослівно. Так - я не помилився. Дослівно тому, що в сні я читав.
  Документ, що я читав в сні мав форму звіту якоїсь комісії, що начебто вивчала мій мозок. Мені майже неможливо, та і нема бажання, вам переказати весь зміст того звіту. А коротко тезами попробую сформулювати загальні висновки від читання того документу.
  Змінивши програму розвитку мозку батьки закинули мене на таку дорогу розвитку, що самі не знали все своє життя як мені допомагати.  Поради давати вони ніколи не пробували, бо я завжди поступав по своєму  розумінню жити. А воно відрізнялось деколи від батьківського дуже кардинально. Лише одну заборону батька я виконав в своєму житті - не женився на дівчині російськомовної частини людства.
 У звіті не змогли точно визначити  ймовірність цілеспрямованого втручання. 60 % вони давали несвідомому втручанню а 40% на проведення запланованих дій для певної мети. Обидва варіанти, підкреслюється в звіті, не могли бути проведені якісно із-за малого об'єму знань для проведення таких змін.
  Травми, отримані при ЧМТ, запустили процедуру відновлення мозку, що була прошита в Програмі мозку. Ця інформація мене трохи напружила.  Я себе комп'ютером не хотів відчувати, але через певний період заспокоївся. Справити нічого не можна, а жити то потрібно.
 Так закінчилась чудова мить. " Комісія " підремонтувала мені голову, прозвітувала про виконану роботу і мовчки , мене не покликали, пішли відмічати закінчення всіх робіт. На таку незалежну політику голови по відношенню до  26 пальця середньої руки ( нічого розумного без мозку не приходило в пусту голову) я змушений мовчки стерпіти. Пуста голова не болить. Дочекаюсь повернення мозку з ресторану, сяду і обдумаю з ними стратегію дальших втрат. Мозок в ресторані а господар їх дома - яким науковим словом ТАКЕ замінити?
Я підсумовую результат :
  1 - Я навчився друкувати двома пальцями . По пальцю на руку.
  2 - Я вчусь писати саме українською мовою. а не тим суржиком, якому нас учили в УРСР.
  3 - Мене багато українців не розуміють, через надмірне використання староукраїнських, староруських і галичанських слів.
  4 - Я взагалі не розумію молоду поросль українського суспільства. Де вони збираються жити і приносити користь українському суспільству? Не думаю що, на Коралових островах чи в племенах тубмо-юмбо острова Маклухо-Маклая, їм буде дана зелена дорога виконанню таких робіт.
   5 - Читачів стрімко меншає. Війна не залишає багато часу на читання малоінформативної писанини малолітніх початківців-писак.
  Вище написане і я особисто не бажають когось ображати. Ми поважаєм любу думку члена суспільства, висловлену тверезою головою без ознак наркотичної залежності.
   Вертаюсь до питання  для чого я пишу цю книгу, відповім  вам своїм здивуванням. Я пишу книги для себе. Спасаю свій мозок від деградації, зупиняючи цим  можливу деменцію. Формулювання зрозумілих речень дуже мобілізує мозок, заставляє бути уважним при використанні пальців для друкування цього речення. Ви будете це читати тільки по власному бажанню. Демократія в силі. Роби що хочеш, не боячись відповідальності. До такого нас ведуть ті, кого ми ніби-то вибрали. Так діти ви,  а не виборці. Самі ж говорите, що З. вибрали для приколу. Соромно за вас і за себе. Не справиш, та і З. проснувся. Щоб тільки дальше не спав.
Я, можна сказати, анти-політик. Не люблю, не інтересуюсь, не хочу їх знати. 
 Я, як народ, вже не дивуюсь їхнім фіаско політичної кар'єри.
Яке ж лайно виховав український народ на свою голову (невже для приколу?).
Я такий, як і ви. Відкривши рот слухав політ-комедіантів і хлопав в долоні, підтримуючи бардак, корупцію і державну зраду.