Таємниця обложки

А чому ви здивовані виглядом обкладинки книги - того  я не розумію. Це ж фотографія моїх студентських років. І де ж тут студентські роки?  Ви так запитуєте мене в думках. Відповідаю - це шматочок переддипломної практики в славетному місті Мінськ. Я сфотографований в Центральному парку  міста Мінськ в 1982 році. А задумливий я на фото  виглядаю тому, що я справді старався розгадати загадкову чергу з одних осіб жіночого роду. Чому вони всі так рвуться на карусель? А де мужчини ( я поки лише студент)?  До Ковіда ще далеко, свинячий грип на мужчині не розмножується (  В столиці  діє заборона свинячити в парках). АУ - мужики! Та куда ж ви попропадали? Вираз мого задумчивого лиця всі ці думки транслює переконливо?  ТРАНСЛЮЄ - і не сперечайтесь зі мною.                 Вертаюсь до студентського аспекта моїх спогадів. Для мене Центральний парк столиці в той момент був філіалом Мінського годинникового заводу. І в цьому філіалі я і практикуюсь. Залишилось лише придумати в яких дисциплінах годинникового виробництва. Термін проведення практики в 2 місяці залишав мені велике поле для моєї фантазії. Щось ще придумаю. Мені важливіше розгадати загадку жіночої очереді на карусель. Хотів, але так і не зумів розгадати . А з розпадом Радянського Союзу загадка столиці незалежної ( так я тоді справді думав) держави мене перестала інтересувати. В любої нації є свої відхилення і бжики. Не мені їх вивчати.                                                                                       2026 рік. В розбомбленому підвалі №13 на Дерибасивській в Одесі найшли документи колись потужної організації одеських шмоточників-фармазонщиків. Мені вдалось вдоволь їх почитати і чудо відбулось. Я загадку жіночих черг на каруселі в столичному місті "незалежної" Білорусії розгадав. Правда виявилась шокуючою і інтересною, так як безпосередньо торкалась життя президента  Білорусії пана Луккакишенька.                                                                                                                                                        Луккакишенько в 1982 році працював рядовим бухгалтером в захудалому колгоспі  села Захудалова, Худобедного району Мінської області. Все було би добре в нього, але його фобія правдивості і чесності виявилась доволі сильною. Бухгалтеришка попався на фальсифікації документів і кражі невеликої кількості рубликів. Що з ним робити не знали у колгоспі. Райком і обком КПСС також тянув лямку з наказанням. Судити члена КПСС було заборонено. Зібрати збори первинної ячейки КПСС для виключення Луккакишенька з партії не могли, через повну відсутність членів ячейки (роз'яснення - повтікали на простори Сибіру для треніровочного періоду життя). Втрутився ЦК КПБ і своїм рішенням приказав бухгалтеру за свої кошти ( за вкрадені рублі ) побудувати в Центральному парку столиці комплекс благоустроєних туалетів М і Ж. Перестрашений життям Луккакашенько  розгубився від такого несподіваного подарунка долі. На його вияснювання  місцерозташування туалетів уповноважений ЦК відповів роздратовано:                                                                                                                                          - Будуй хоч на каруселях!!! Іди звітси, придурок. Не мішай мені мішати працювати достойнішим!!!! ( російською мовою це було крикнуто. Пропав світовий щедевр російської національної мови - мата )        Луккакишенька  покомандував плодотворно і всі жіночі туалети були розміщені в кабінках каруселей, що крутились за годинниковою стрілкою, а мужскі - на каруселях з протиходом. Бухгалтер забув взнати, що каруселей, що крутяться проти годинникової стрілки в парку нема. Я відразу почав співчувати мужикам. Носити в собі і терпіти - не заборгувала тоді ще Білорусія перед Богом, а наказання вже діє. А братня любов  двох народів буде підкріпнена експортом продукції, що почали видавати працюючі каруселі великого міста. Білоруська продукція славилась високою якістю і незабутнім запахом. Від запаху росіяни відходили довго в своїх "каруселях", виліковуючи білу гарячку споживанням продукції дружнього народу.                                                                                                                                      Луккокишенюко Бадаклат Ізофремович став в результаті вибору, зачумленого продукцією експорту, народу незмінним Президентом (так у них в Конституції називається його виборна посада).                         Створення СНГ  ( Совет  Народного Гамна- так насміхались самі білоруси на це скорочення новоствореного об'єднання держав ) було приурочено до дня Космонавтики. Експортний продукт хотіли експортувати за границі Сонячної системи. Терміново почались пошуки покупців там. Може і знайшли. Бо 16 липня 2026 року Президент Трампус ( якщо не буде імпічмента за його роботу президентом) буде виступати перед людством з сенсаційним повідомленням. ( Невже і вони почнуть імпортувати продукцію Луккакишенька.)